ПЕНСІОНЕР ВЧИТЬ МІЛІЦІОНЕРІВ, ЯК ІЗ ЗЛОДІЯМИ БОРОТИСЯ

Якби у нього було більше послідовників, жили б ми по закону

Олександр НАГОРНИЙ

Шкода, що житель села Бортяхівка Рожищенського району Адам Маркович Гордійчук уже має поважний вік і не може служити в міліцейських лавах. Однак він може бути прикладом для людей в погонах завдяки своїй впертості, настирливості, обізнаності при виявленні злодіїв. В останні вісім років Адам Маркович був змушений спеціалізуватися саме в цьому напрямку, оскільки він постійно в пошуках майна СВК «Злагода», яке розікрали. Рядовий пенсіонер неодноразово добряче «діставав» правоохоронні органи. Після його скарг і заяв з конкретними фактами порушувалися кримінальні справи, які завершувалися висновком про «малозначимість завданих збитків» або тривалими «оперативно-розшуковими заходами». Це п. Гордійчука не спиняло, він вперто стукав у ті чи інші двері. Все-таки після перевірки колишнього голову СВК «Злагода» Михайла Стасюка було засуджено, хоча розбазареного майна не вернути.
Але особливо Адам Гордійчук допікав міліціонерам після того, як у нього на пасовищі пропав прив’язаний бичок. Тоді двоє інших селян сприйняли свою пропажу філософськи, мовляв, бички давно вже злодії з’їли. А ось Адам Маркович сповіщав усі міліцейські і не міліцейські установи, що вони даремно хліб їдять, бо не можуть виявити злодія. Кажуть, ніби тоді з самим Французом, господарем області, Гордійчук мало не за руку здоровався, вів філософські бесіди про життя-буття.
На його походеньки дивилися як на хобі дивака. Не могли і ми в газеті встояти перед натиском ініціативного дядька і опублікували його листа – «Нема управи на злодіїв», теж мало сподіваючись на позитивний результат. Та крапля камінь точить. Не мали спокою всі – від дільничного до генерала. З Міністерства внутрішніх справ було спеціально командировано якогось майора-нишпорку. Чи то від цього дива, чи тому, що про бичка знала вся область, злодія було виявлено і судом умовно засуджено. З цього приводу у «Волині» 31 січня 2006 року було опубліковано матеріал з гуморинкою – «Про бичка-третячка, доблесного нишпорку і дядька-дивака».
А ось недавно після тривалої перерви в редакцію знов завітав Адам Маркович з радісними новинами. Виявляється, є нові успіхи в пошуках краденого майна. У попередні роки він сповіщав про крадіжку огорожі навколо тракторної бригади і висловлював претензії: «Чому, як визивали міліцію, то ніхто не приїжджав?» І ось через чотири роки огорожа знайшлася. Допоміг Гордійчуку добровільний невідомий месник, який сповістив листом, що огорожа надійно охороняє обійстя жителя рожищенського села Немир Миколи Галюка. Повідомлення було специфічним (цитуємо листа): «Адам, я тебе знаю. Поки ти живий, дєйствуй, бо ніхто цим ділом без тебе не займеться. Якщо тебе називають в селі міністром, то ти, мабуть, пробивний. Завтра їду в Рожище, там кину листа, щоб не узнали, що я тобі написав. Дєйствуй, я тобі кажу».
Ось так дядьки порозумілися і в результаті на Миколу Галюка було накладено Рожищенським районним судом штраф – 650 гривень. Але від того селянам ні жарко, ні холодно. Знову Адам Гордійчук закалатав у всі дзвони: огорожа, яка входила в майнові паї, залишалася на місці у злодія, ніхто не збирався її конфісковувати. Почули його благання тільки після того, як Гордійчук зібрав підписи стареньких жителів Бортяхівки (а там тільки й вони залишились) і звернувся до прокурора області: «Просимо поставити питання про повернення нам викрадених Галюком М.В. 52-х металевих секцій огорожі, які ми зможемо використати на потреби громади села».
І ось після позову прокуратури району в інтересах СВК «Злагода» суд вирішив стягнути з Галюка 3640 гривень майнової шкоди. Та не заспокоївся п. Гордійчук:
— Чому наших представників не покликали в суд? Хто таку мізерну ціну встановив – 40 гривень за секцію? Спробуйте купити таку огорожу за ці гроші. Хай злодій віддасть огорожу, яку встановимо навколо кладовища.
І, справді, здоровий глузд підказує, що рішення кривдне: адже громада не продавала Галюку огорожу за такі гроші. Чому ж крадене майно не конфісковане? Адже Галюк все одно у виграші.
Тепер Адам Гордійчук уже протоптує дорогу в апеляційний суд області, в інші інстанції. Інтуїція нам підказує, що впертий чоловік свого доб’ється. Справді, таку наполегливість – та нашій міліції. Наука й для скривджених – не опускайте руки, не падайте духом. Пригадується, що міліцейські чини колись уже були ладні скластися та купити того бичка-третячка настирному дядькові. Отак би всі відстоювали свої права!
Останнє власне досягнення Адама Гордійчука: він «вибив» з допомогою суду немалі кошти за майновий пай. Для цього найняв адвоката, не пошкодував пенсії. І має значний виграш. А які ж були перепони!
Ну, а тепер про «дивацтва» Гордійчука. Дуже довго сповіщав він усі інстанції про розкрадання колгоспного майна -- токарного верстата, косарки, ваг для худоби, запчастин, тієї ж огорожі... Доповідав, як розбирали на його очах млина, трактора і комбайна — на запчастини, розтягували корівники... Чоловік, який 42 роки (!) пропрацював механізатором в колгоспі імені Карла Маркса, «8 Березня», СВК «Злагода», не міг зрозуміти, чому міліція не їде і не карає. А розтягували ж всю країну! Бортяхівка – це була така «малозначимість» на фоні великого базару.
У свої 75 років Адам Гордійчук, запасшись таблетками — адже інвалід ІІ групи, ходить по інстанціях. І заслуговує на повагу. Хочеться вірити, що оця огорожа навколо сільського кладовища — не остання з його добрих справ.

На фото: Беріть приклад із Адама Гордійчука!