Зателефонував лучанин Михайло Михайлович Куля:
— Прочитав ваші роздуми «Тільки б не озвіріти...» і вирішив поділитися своїм...
Зателефонував лучанин Михайло Михайлович Куля: — Прочитав ваші роздуми «Тільки б не озвіріти...» і вирішив поділитися своїм.
Те, що дурять на базарі, начеб якось уже звично. Але вдвічі образливо, коли з приємною посмішкою тебе обманюють в магазині. Я пенсіонер, маю якусь сотку землі, тож хочеться виростити свої овочі. Пішов цієї весни у магазин «Дар», що біля універмагу, за насінням огірочків. Уважна продавщиця запропонувала кілька сортів, назвала ціну — п’ять гривень за пакет, але як для пенсіонера, то, сказала, 4.50. Я вибрав один, посіяв за всіма правилами агротехніки і став чекати сходів. Три тижні чекав, але даремно. Хоч би один росточок виткнувся. Не стримався, розкопав, щоб подивитися, що ж сталося з тим насінням? Як я його поклав, так воно і лежало без жодних ознак проростання. Мабуть, старе. На жаль, пакетик я викинув. Не так шкода грошей, хоч для пенсіонера і це важливо, як втраченого часу і прикро, що тебе нахабно дурять, збуваючи неякісне насіння.
