За що я люблю літо? Невже просто за білих лелек, зелену траву і гаряче сонце? Звичайно, ні. Бо викликає ця пора у мене значно більше емоцій...
За що я люблю літо? Невже просто за білих лелек, зелену траву і гаряче сонце? Звичайно, ні. Бо викликає ця пора у мене значно більше емоцій...
Катерина ДОВГОПОЛ, студентка ІІІ курсу Інституту філології та журналістики ВНУ ім. Лесі Українки
Люблю дивитися, як жуки на картоплі влаштовують собі фуршет, пікнік, шведський стіл; як бабусі без кінця додають приправу до їхніх страв, намагаючись хоч якось відбити в жуків апетит. Люблю літо за те, що лише цієї пори можна розквасити комаря на лобі синіми липкими руками від чорниць. Люблю, як корівка граційно викладає запашні купки на асфальті в шаховому порядку. Люблю, коли йдеш під зливою в діловому костюмі, хоча ранок зовсім не говорив про дощ. Люблю чхати від пересушеного сіна і витирати рукавом піт. Люблю «вміщатися» у битком набиту маршрутку і вдихати аромати, «асорті»-одеколонів чоловіків і жінок. Люблю прокидатися вночі і слухати співи зграї місцевих песиків під своїм вікном. Люблю літню цифру «5», бо вона нагадує, що час прокидатися. Люблю виймати з-поміж пальців камінці, прилипати до жувачок на дорозі. Люблю згадувати, що в кімнаті ростуть вазони, які треба періодично поливати. Літо, яке ти коров’яче, ягідне і пітне, яке ти чхаюче, пилостійке і вигорілофутбольне! Ех, давно тебе такого не було! І сором’язливо зізнаюсь: «Я люблю тебе, кисломолочне і колорадське літо!».
