Удар по Лаврі означає, що путін уже не сподівається там «помоліцца», як планував раніше.
путін атакує Лавру, бо точно знає – він там уже не помолиться
Моторошне святотатство із руйнуванням Свято-Успенського собору Лаври, яке вчинила москва, говорить насамперед про безсилля путіна. Ці страшні удари свідчать: росіяни вже відкинули ідею привласнити Київ, Україну та її історію. Це – остаточний крах їхніх планів та зусиль, це їхнє визнання поразки у війні. Що залишається нам у такій ситуації?
Удар по Лаврі означає, що путін уже не сподівається там «помоліцца», як планував раніше, і що Київська Лавра уже не «русская святиня», як вони твердили у 2022.
Ніби й очевидно, але треба собі про це нагадувати, бо руйнування тисячолітніх храмів, пам’яток культури, які повинні б були тривати вічно, створює у нас відчуття розгубленості й апокаліпсису. На це, зокрема, такі удари й розраховані. Але ж справа в тому, що ці удари свідчать якраз про абсолютно протилежне.
росіяни з розпачу стріляють у власну фальсифікацію про «спільну колиску», «православну духовну єдність», «один народ», словом, у міф, який їм так і не вдалося нав’язати. У все те, до чого не вдалося дотягтися і загарбати. До речі, як там поховання засновника москви? А могила Столипіна? А мп? москва б’є не просто по нашій святині, а по власних символах і це виглядає просто епічним крахом.
Нам руйнування наших історичних пам’яток, звісно, дуже болить, і треба бути готовими, що руйнування ще будуть (я боюся навіть думати, які київські храми росія спробує знищити в найближчі місяці). Але треба весь час пам’ятати, що оці наші втрати означають поразку ворога. Поразку.
Я розумію, що тут нема що бити у барабани. Архіви горять, пам’ятки нищаться. Але всередині людини все так влаштовано, що іноді навіть знищене, зруйноване та просто попіл – може також і посилювати нас, перетворюватися на найважливіше спільне пережиття, спільний сенс, яким би трагічним він не був. Мені подобається поняття «духовний еквівалент», який зрештою стає міцнішим за камінь і змушує відбудовувати зруйноване каміння .
Стійкості нам, успіхів нашим Силам оборони. російську імперську машину доведеться далі розбирати на запчастини – завод за заводом, нафтопереробку за нафтопереробкою, склад за складом, аеродром за аеродромом, доки вона не втратить здатність руйнувати наші міста і забирати людські життя.
Мирослава БАРЧУК, журналістка, документалістка та телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН
Читайте також: «У Ґданську поляк ображав касирку з України і погрожував їй».
