Операція йшла успішно, поки… пацієнт не заговорив.
То хто ж у нього стріляв? Історія на вечір
Йде операція. Чути трагічний голос хворого: – Лікарю, я, здається, не заснув…
–Так бути того не може! – категорично відказує хірург і захоплено продовжує оперувати пораненого пацієнта.
– Лікарю, чесне слово, я не сплю.
– Та годі вам!
Лікар робить надріз.
– А-а-а! Боляче!
– Дивись – і справді не
заснув.
– Я ж вам казав.
– Ну і мовчіть собі в ганчірочку... з хлороформом. До речі, дайте йому ще.
– Кайф... Докторе, а ще можна?
– Можна.
– Кайф... А ще?
– Можна. Дайте йому киянкою по чолу... Бум!
– Дикий кайф... А ще киянкою можна?
– Досить із вас, а то швидко звикнете.
– Докторе, ну як там? Це небезпечно?
– Хворий, ви мені заважаєте.
– Я можу й піти.
– Ні вже, залишіться. Нічого небезпечного немає. Куля пройшла навиліт, не зачепивши життєво важливих центрів. До речі, що за кретин у вас стріляв?
Балакучий пацієнт під час операції виявився міцнішим за наркоз і цікавішим за детектив.
– Чому кретин?
– Так хіба ж так стріляють! Трохи вище треба брати, і лівіше, лівіше...
– Все дуже просто, доктор. Лежу я пізно ввечері з жінкою в ліжку, нікого, крім жінки, не чіпаю, і раптом, БУМ! БАХ! – чоловік прийшов.
– А! Значить, чоловік стріляв?
– Яке там! Слухайте далі. Значить, лізу я з балкона, нікого не чіпаю, і раптом, БУМ! БАХ! – падаю на улюблену собаку дільничного міліціонера.
– Ага, значить, дільничний стріляв.
– Він, звичайно, стріляв, але жодного разу не влучив. Значить, біжу я собі голий по вулиці, біжу, нікого не чіпаю. І раптом, БУМ! БАХ! – чую, ззаду хтось доганяє. Виявилося, маніяк-убивця на сексуальному грунті.
– Невже, він стріляв?
– Ні, цей всього лише мене ласкаво душив. Добре, поруч рокери на мотоциклах розважатися їхали. Ми з цим маніяком три квартали від них втікали.
– Так ці, чи що, стріляли?
– Та що ви! Це ж діти, пустуни. Правда, бідного маніяка насмерть таки задавили.
– Ну а вас-то коли, нарешті, пристрелять?
– А ви слухайте. Значить, забігаю я, від гріха, в комерційний магазин, намагаюся натягнути перші-ліпші штани і раптом, БУМ! БАХ! – вискакує сторож...
– Стріляв?
– Ні, відстрілювався. Тому як тут же за мною в магазин увірвалися рекетири.
– Рекетири, значить, стріляли?
– Навіщо їм стріляти, вони поклали нас на живіт і діяли паяльником. Добре, сторож перед смертю встиг зізнатися, що я тут ні при чому. Мене і відпустили. Вийшов, і прямо назустріч красива дівчина з готелю виходить. А я, як на зло, одягтися не встиг. Вона дістає з сумочки пістолет і – БУМ! БАХ!
– Влучила?
– Влучила, і не раз, тільки пістолет у неї був газовий, нервово-паралітичної дії.
– Так хто ж вам, чорт візьми, тоді дірку зробив?
– Значить, приходжу я під ранок додому до дружини, голий, із синьою від побоїв пикою, та ще під газом. Нікого чіпати не збираюся, і тут, БУМ! БАХ! –вискакує тесть з двостволкою.
– Влучив?
– Так...
– Ну, нарешті!
– Дружині пижем у зад.
– Слухайте, хворий, я на вашому місці після цього пішов би і застрелився.
– Саме так, бо чому ж ви думаєте я тут у вас лежу?
Іван МАКОГІН, anekdot.kozaku.in.ua.
