Що Зеленський витворяє?

«Перетрахівать» урядовців любить не лише лукашенко. Це подобається і Володимиру Зеленському. Попри те, що у нас парламентсько-президентська країна, і глава держави, згідно з Конституцією, має займатись безпекою та зовнішньою політикою, в реальності вся влада сконцентрована в його руках. Саме Зеленський, а не коаліція депутатів (якої по факту і не існує), змінює Кабінет Міністрів, а куплені-залякані-байдужі депутати лише слухняно тиснуть на кнопки.

При цьому президент зазвичай навіть не пояснює толком, чому і за що звільняє людей (а може звільнених навіть і… нагородити, як от експрем’єрку  Свириденко). З якихось своїх мотивів.

Як підозрює чимало оглядачів, такими діями Володимир Олександрович хоче приземлити вже на старті популярних діячів, які можуть скласти йому конкуренцію на ймовірних виборах. Серед таких, наприклад, – Залужний, Буданов, і ось тепер Михайло Федоров, вже колишній міністр оборони.

Проте за версією, оприлюдненою самим Зеленським на зустрічі із фракцією «слуг», причиною нинішніх кадрових змін став конфлікт між міністром оборони Федоровим та Головнокомандувачем ЗСУ Сирським, тому президент мовляв, був змушений обрати когось одного. І обрав Сирського…

Отак просто? Але ж якщо вони (не сумніваюсь в патріотизмі жодного з них, до речі,) сперечаються з якогось питання чи навіть з багатьох, то для цього і є Верховний Головнокомандувач, тобто Зеленський, який має всіх заслухати і сказати своє вагоме слово, прийняти рішення, зокрема, й щодо багатостраждальної мобілізації, натомість президент перекидає гарячі картоп­лини між своїми підлеглими, спровокувавши  справжню політичну бурю.

...Прихід на посаду Федорова збігся із стрімким нарощенням Україною дронових можливостей, коли у росії палає і на суші, і на морі (БпЛА, нагадаю, Федоров займався і раніше, ще будучи міністром мінцифри, тож його вклад у цю справу – явний). Українцям імпонує його ставка на роботизовані комплекси та безпілотники, адже це дає можливість берегти бійця. А без цього не перемогти, бо гігантська росія може нас закидати шапками, а ми їх – ні (путін якраз розраховує, що українці просто «закінчаться»). При цьому за Сирським тягнеться слава генерала радянського зразка. Так, його досягнення визнають, вони незаперечні, але на цьому етапі багатьом стиль його керівництва здається застарілим. Наскільки відповідають дійсності такі уявлення – це інше питання, але ситуація після кадрових ініціатив Зеленського загострилась і українці вдруге за час війни навіть наважились на майдан – «картонковий».

Відтак зараз, на жаль, маємо політичну війну усіх з усіма і підрив стійкості державного управління. Стихійні розправи на вулицях наших міст та сіл і так вже надихають російських загарбників, а після нашої нової кризи у московитів – просто свято... 

Тим часом Верховна Рада проголосувала таки за новий Кабінет Міністрів, який очолив уродженець Луцька Сергій Корецький, до того – голова «Нафтогазу». Якісь міністри залишились зі старого уряду, якісь є новими. Але на їхні прізвища все менше звертають увагу, бо розуміють, що усі справді важливі рішення приймають у Зеленського, а міністри сидять у своїх кріслах до того часу, коли у президента знову не виникне бажання їх «поперетрахівать».

Але  головна інтрига, заради якої, власне, Зеленський все це затіював – замінити Федорова – так і залишилась відкритою. Бо його звільнили, нового міністра оборони (а також закордонних справ) так і не обрали, а парламент – уявіть – пішов на місячні канікули. Ігор Клименко, колишній міністр внутрішніх справ, якого сватали на місце Федорова, в останній момент відмовився від посади. Тож тимчасово виконувати обов’язки міністра оборони Зеленський призначив тимчасового виконувача обов’язків голови Служби безпеки України Євгенія Хмару. Повних прав у своїх кріслах на цей момент також не мають керівники СБУ та МЗС.

Тобто, під час кривавої війни головні оборонні посади займають тимчасові виконувачі обов’язків. Як кажуть, докерувались…