«Графи «вбитий російським обстрілом» у документах немає»

Мирослав ГАЙ, воїн ЗСУ, про російський удар балістикою по виставці сучасного озброєння на Київщині, внаслідок чого загинуло 11 людей, а понад 100 були поранені:

«Незалежно від того, які висновки зробить слідство і хто понесе відповідальність, ця трагедія вкотре нагадала просту істину: в умовах повномасштабної війни безпека людей має бути головною умовою проведення будь-якого масового заходу. Кожен масовий захід повинен відбуватися лише після професійної оцінки воєнних ризиків. Сьогодні недостатньо просто організувати хороший захід. Потрібно зробити все можливе, щоб кожен його учасник мав шанс повернутися додому живим.

Жодна виставка, концерт, форум чи презентація не варті людського життя».

Валерій ПЕКАР, громадський діяч, не вірить в масові антивоєнні виступи росіян:

«Не очікуйте бунту проти режиму… Просто режим розвалиться, бо не зможе далі функціонувати. А в цей момент спритні ділки розберуть усе на запчастини. Ідейних нині нема, а жадібних – достатньо».

Валерій ЗАЛУЖНИЙ, посол України у Великобританії, колишній головком ЗСУ, про нового Головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого:

«Новому Головнокомандувачу Збройних Сил України буде дуже важко. Значно важче, ніж він собі уявляє. Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно. Людина честі не має ідола, тому йому немає що втрачати. Єдине, що він має, – це лише обовʼязок».

Юлія СУРКОВА, журналіст, про російський терор:

«Директорці музичної школи Наталі сьогодні потрібно відрахувати учня. Йому було 60 років. Навчався грати на баяні. З початком великої війни до музичних шкіл Краматорська почали записуватися багато дорослих і навіть пенсіонерів. Гітара, фортепіано, вокал, баян. «Людям хочеться мати інший світ, куди можна втекти від війни», – каже Наталя й повертається до заповнення документів.

Навпроти «причина відрахування учня» пише «смерть». Графи «вбитий російським обстрілом» у документах немає».

Гаррі КАСПАРОВ, російський шахіст і опозицій­ний політик, про методи війни, які використовують Україна та росія:

«Якби Україна вела війну так, як веде її путін, то в москві були б просто гори трупів. Але, на щастя для громадян росії, Україна все-таки вважає себе – і справедливо – цивілізованою державою. Тому війна відбувається за певними нормами, які заведені в цивілізованому світі.

Я, чесно кажучи, щодня думаю: ну скільки терпіння може бути в українців? Вони можуть убивати в більших кількостях – гірше не буде вже. Уже все, що може путін кинути, – то кинув, окрім ядерної зброї. Українці можуть убивати у величезних кількостях – не роблять цього, тому що борються за певні цінності, на відміну від тих, хто зараз намагається знищити Україну, і тих, хто намагається це виправдати».

Євген ДИКИЙ, науковець, ветеран АТО, про проблеми мобілізації:

«Працівники ТЦК мають право застосовувати зброю на ураження. Людина в тилу, яка підняла руку на українського військового, нічим не відрізняється від окупанта, який намагається вбити цього ж солдата на фронті».

Тарас ЧМУТ, директор благодійного фонду «Повернись живим», вважає, що наступна зима буде важчою за попередню, адже Україна не встигає належним чином підготувати енергетику:

«Я вважаю, що кожен зараз, у липні, має подумати, де він буде зимою. Можливо, комусь уже потрібно подумати та виїхати в село, або навіть за кордон».

Вадим ДЕНИСЕНКО, аналітик, про те, що розширення війни – це шанс для України на перемир’я:

«Якщо справді, в найближчі місяці ми заблокуємо Чорне море для росії та зробимо Каспій надто ризикованим маршрутом (удар по Каспійському морі 25 липня вселяє великі сподівання на це), це призведе до дефіциту зерна у світі. І тут є шанс на те, що це змусить частину великих держав задуматися, як мінімум, над локалізацією цієї війни (локалізація передбачає, енергетичне та логістичне перемирʼя)».

Роберт БРОВДІ («Мадяр»), командувач Сил безпілотних систем ЗСУ, вважає, що майбутнє українців тепер назавжди пов’язане із захистом країни:

«путін свої загарбницькі дії, свою загарбницьку політику не припинить, і навіть його наступники у випадку, коли його грохнуть, чи він здохне, чи він, там, клонується, усі вони все рівно будуть ментально тягнутися, щоб тепер уже відплатити українцям, які їх опустили на весь світ. І зібрати, знову ж таки, оці їхні міфічні території всіх членів колишнього Радянського Союзу. І Україна залишатиметься в підвищеному тонусі тривалий проміжок часу – в емоційному, психологічному, військовому».