Нещодавно на Північному ринку зустріла свою знайому з онуком років чотирьох.
— Ну бабусь, ну купи чупачупса!— просив хлопчик...
Нещодавно на Північному ринку зустріла свою знайому з онуком років чотирьох. — Ну бабусь, ну купи чупачупса!— просив хлопчик. Бабуся впиралася, пояснюючи, що ці цукерки шкодять зубчикам, пропонувала натомість купити ягоди, банани, диньку, але дитина вимагала чупачупса. Бабуся здалася, і ми зайшли у найближчу кондитерську крамничку. — Для хлопчика — ось цей, у синенькій обгортці, — простягла солодощі привітна продавець. Дитина попросила зняти обгортку й тут же відправила цукерку в рот. Та вже за хвилину губи і язик забарвилися у темно-синій колір так, наче Назарчик напився концентрованого чорнила чи цілий день їв чорниці. Бабуся вмовила онука викинути цукерку і прополоскати рот мінеральною водою, але ротик залишався синім. Вдома я роздивилася обгортку, на якій дрібнюсінькими літерами було зазначено, із чого зроблений льодяник «Topitop» відомої турецької фірми: цукор, сироп глюкози, гідрогінізована рослинна олія, яловичий жир (чи желатин), регулятор кислотності Е-331, крохмаль, згущувач, емульгатор, барвники Е-133, Е-171, Е-160 А. Не знаю, котрий із них забарвив рот дитини у неприродно синій колір. А чи купувати такі солодощі дітям — думайте. Щоправда, діти й самі їх можуть купити на кишенькові гроші, адже вони ще вірять, що все солодке — добре!
