Родині слугує світлою пам’яттю про найдорожчого чоловіка, батька, дідуся, друга збудована ним каплиця.
Вдова Героя-волинянина: «У ювілей нашої каплиці була особлива місія – помолитися за всіх захисників!»
Цьогоріч у серпні виповнилося 10 років, як у невеликому селі Скригове Мар’янівської територіальної громади Луцького району Євгенія та Михайло Харківи власноруч збудували біля своєї хати ошатну капличку і назвали її на честь величного свята Трійці. Так шляхетне подружжя щиро подякувало Небу за повернення додому 53-річного господаря з АТО
Михайло Харків, колишній сільський учитель музики, протягом 15 місяців добровольцем боронив Донбас – Новомихайлівку, Станицю Луганську, Малинове, Тепле… У першому ж бою побратими «перехрестили» новоспеченого бійця з «Баяна» на «Урагана» – за відвагу перед лицем смерті. А про його ненависть до ворогів-москалів серед бійців ходили легенди.
…Міг зробити ще багато безкорисливих справ
– Нехай капличка служить людям! Нехай кожен перехожий, поглянувши на неї, попросить у Бога здоров’я для себе, а Україні – миру! – сказав десять років тому пан Михайло.
Невдовзі разом із дружиною Євгенією, теж освітянкою, він видав альбом-календар «Я не просто воїн АТО, мої плечі – це щит України…» про учасників бойових дій із рідного села та сусідніх Пильган.
У 2018 році Харківи ініціювали створення документального фільму «Я вірю, що закінчиться війна». Втілити задум їм із задоволенням допомогла газета «Волинь».
Пам’ятаєте, шановні читачі, як скромно й гідно Михайло Васильович приймав наш редакційний «Оскар» – «Крилатий плуг», ставши переможцем акції «Людина 2017 року»?
На жаль, Михайло Харків передчасно відійшов у засвіти через важку хворобу. Цьогоріч 10 грудня мине п’ять скорботних років, відколи ми прощалися з ним у Скриговому.
У першому ж бою побратими «перехрестили» новоспеченого бійця з «Баяна» на «Урагана» – за відвагу перед лицем смерті.
«Прощавайте, бо я виконав свою місію на землі», – з такими словами він тихо переступив життєву межу.
Нікому не дорікнув. Ні про що не пожалкував. Востаннє усміхнувся своєю доброю усмішкою – і залишився в пам’яті рідних та всіх, хто його знав, людиною неймовірної порядності й мудрості.
Болить, бо цей воїн світла міг би зробити ще багато-багато добрих справ – безкорисливих, потрібних людям. І ми неодмінно зустрілися б із ним на ювілеї зведеної його руками святині…
«…А напередодні велелюдної молитви я зі своїм Михайлом зустрілася в гарному сні»
– Ми піднесемо молитву за упокій душі воїна Михайла та всіх героїв, які поклали життя за цілісність, свободу й незалежність України, – запрошувала пані Євгенія людей на спільну відправу.
А напередодні вона побачила особливий сон.
– Цієї знакової днини мій Михайло наснився мені в красивому зеленому гаї. Ми розмовляли, сміялися, щось згадували… Але мене розбудив світанок, – ділиться сокровенним Євгенія Харків.
Вшанувати десятиліття святині, віддати данину пам’яті її будівничому та помолитися за мир і повернення живими додому всіх захисників України до Скригового приїхали декан Берестечківського деканату Волинської єпархії ПЦУ, настоятель Свято-Троїцького собору міста Берестечка отець Микола Качмар, онук Михайла та Євгенії Харківих, священнослужитель із села Залізниця на Любешівщині отець Михайло Федорчук, а також священники зі Скригового, Печихвостів та Лобачівки – Роман Яцірук, Валерій Братунь і Сергій Петрощук.
Батькові й дідусеві біля його каплиці вклонилися вдячні діти та онуки: син Віталій, ветеран війни, із дружиною Марією, донька Ольга з чоловіком Михайлом, онуки Олег – студент Волинської духовної семінарії, восьмикласник Богдан, восьмирічний Богданчик та семирічний Роман.
Приїхали й родичі із Журавників – дружина покійного брата Михайла Харківа Миколи, теж Євгенія, та син Юрій, який уже десять років захищає Україну.
«Висока нагорода стала для мене приємною несподіванкою»
Разом із родиною щиро молилися староста Бужанівського старостинського округу Іван Гиль, друзі та односельчани Харківих, а також посестри пані Євгенії – голова Волинського обласного «Об’єднання матерів і дружин захисників України» Катерина Свищ та заступниця голови об’єднання Алла Климюк.
До спільної молитви долучилися вдови та матері героїв Мар’янівської територіальної громади Леся Гас, Валентина Кривов’язова, Галина Ряба, Валентина Бондарчук, яких єднає активна волонтерська діяльність.
Чекаючи з АТО чоловіка, а згодом – сина Віталія, спершу з АТО, а тепер із повномасштабної війни, пані Євгенія ініціювала чимало важливих справ заради миру та збереження пам’яті про захисників.
Зокрема, з її ініціативи побачили світ книги «Пам’ятаємо своїх героїв (2014–2024)» та «Долі волинянок, обпалені війною».
Газеті «Волинь» Євгенія Харків зізналася, що для неї стало приємною несподіванкою отримати Благословенну грамоту митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Відзнаку за церковні заслуги біля каплички їй вручив отець Микола Качмар.
До слова, цьогоріч у червні Євгенія Харків зустріла своє славне 60-річчя. Тож многії Вам літа, шановна ювілярко!
…Добрим словом усі пом’янули Михайла Харківа і біля його могили. Не оминули молитвою й могилу колишнього учня Євгенії Іванівни – Миколи Кривов’язова.
– Такою й була особлива місія 10-річного ювілею нашої сімейної каплички – молитовно вшанувати всіх захисників України, – каже Євгенія Іванівна.
І дякує всім людям, завдяки яким цього дня пам’ять про загиблих Героїв ожила спільною молитвою.
А молитви за живих воїнів, хочеться вірити, неодмінно долетіли до них на поля боїв – світлими й святими оберегами.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ
Читайте також: «Ти ж без мене – ніхто…». Історія на вечір».
