«Хто не на фронті, той для фронту»

Віктор АНДРУСІВ, аналітик, про терміни закінчення війни:

«Війна закінчиться через 5–6 місяців після завершення війни в Ірані. До речі, виглядає так, що війна в Ірані закінчиться найближчим часом – поразкою США і союзників».

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, про нову тактику кремля:

«Нова фаза війни, яка зараз є, пов’язана не з ударами по українських містах, а з намаганням залякати європейські міста, щоб скасувати підтримку нам. Ось що реально може відбутися, з точки зору путіна, для перелому війни… Зовсім не удари по Києву і не удари по Луцьку, а удари по Варшаві й Парижу, диверсії в Берліні й Дрездені – ось що важливо для росії в цій ситуації, щоб переломити ситуацію», – заявив Портников.

Сергій МАРЧЕНКО, блогер, військовослужбовець, про атаки росіян на АЗС:

«Коли я про це почув, сильно здивувався, бо ідея ця максимально дебільна. Справа в тому, що резервуари з пальним глибоко в землі, і, атакуючи заправку, максимум, що можуть зробити свиноморді – пошкодити колонки або приміщення… Але, на жаль, такими атаками окупанти можуть вбити людей. І їхня мета нападу на АЗК не економічна, а терористична. московити хочуть посіяти страх, щоб люди в тилу не відчували себе безпечно у звичайних для себе місцях: вдома, на заправці, в ТРЦ, кінотеатрі, на вулицях міста... Окупанти нас не зламають, але треба бути особливо обачними зараз».

Вадим ДЕНИСЕНКО, політик, про те, чому закон Ліндсі Грема з «пекельними санкціями», ухвалений в США, ніяк не зможе вплинути на росію – треба завершувати війну з Іраном:

«Нинішня війна на Близькому Сході робить російську нафту практично безальтернативною. І навіть введення нових мит на Китай та Індію не призведе до зупинки експорту (нафти з рф. – Ред.) в ці країни. Вони як обходили санкції Трампа раніше, так і будуть це робити. На жаль, говорити, що закон Ліндсі Грема зупинить російський нафтовий експорт зараз не доводиться».

Зоя КАЗАНЖИ, блогер, про вдалий контрнаступ ЗСУ в районі Лиману, який відрізав російський плацдарм («клішню») на північ від Слов’янська:

 «…Противник нікуди не подівся. І ресурсів у нього все ще багато. На превеликий жаль. Але сталося дещо принципово важливе. Ще недавно значна частина розмов про фронт зводилася до одного: де сьогодні просунулися росіяни? Тепер питання звучить інакше: де російський задум вдалося зламати Україні?.. Тепер головне завдання – це зробити так, щоб росіяни не змогли відростити цю «клішню» знову. І це значить, що це завдання для всіх нас: хто не на фронті, той для фронту».

Кирило БУДАНОВ, очільник Офісу Президента, про ризики втрати державності:

«Щодо найгіршого сценарію розвитку подій – це не фронт, це внутрішня дестабілізація і втрата державності. Цього допустити ми не маємо права. Часи дипломатичного романтизму минули. Із країнами-невдахами ніхто справи мати не хоче, хай якою трагічною чи величною була їхня історія. Світ поважає силу. Тому в нас вибір простий: зосередитися на власних перевагах і ставати сильнішими».

Володимир ОМЕЛЯН, політик, про важливість союзників:

«Нам зараз легше зрозуміти, чому УНР програла. Єдина відмінність від подій понад сторічної давнини – наявність у нас нині багатьох союзників серед цивілізованих держав. Це і допомагає нам досі тримати стрій. Жодна армія без забезпечення і підтримки не здатна довго бути боєздатною».

Валерій ПЕКАР, громадський діяч, про сприйняття війни українцями та росіянами:

«Об’єктивно ситуація в Україні не настільки погана, як люди її оцінюють. А в росії – навпаки. Локальні перемоги українці сприймають як приємні, але не дуже значні події на шляху до остаточного занепаду. Локальні поразки росіяни сприймають як неприємні, але не дуже значні події на шляху до остаточної перемоги. Полем битви є свідомість…

Коли росія розпадеться, українці це вважатимуть недостатньо гарною перемогою, бо тризуб на кремлі криво висить, а шматки, на які розпалася росія, нерівні й кострубаті. А росіяни це оголосять остаточною перемогою й досягненням цілей СВО. Тому що росія завжди перемагає, отже, те, що сталося, насправді є перемогою».