Волинська журналістка: путін б’є по наших нервах та емоціях

Ворог лякає українців голодом і холодом, намагається підірвати нашу стійкість. Соцмережі, і, зокрема, проросійські телеграм-канали, сповнені панічних дописів: «Усе пропало! Рятуйтесь!». Олії у вогонь підлив і мер Києва Віталій Кличко, котрий закликав містян на тлі масованих і тривалих атак кацапів (а вони нині бувають по декілька разів на день) виїжджати у села, бо можливі труднощі з електроенергією, водою, газом, теплопостачанням. Тікати? А куди? Адже в Україні безпечних місць нині практично нема. Прилетіти може будь-коли і в будь-який регіон. Навіть найвіддаленіший. Та й виїхати не всі можуть. В одних – неходячі родичі, в інших – робота. Виїхавши, не збережуть її. А за що тоді жити? І хто буде працювати, коли працездатні українці покинуть міста, підтримувати економіку країни, яка тріщить по швах?

Проросійські телеграм-канали регулярно повідомляють, що нас взимку очікує дефіцит хліба, цукру, інших продуктів, бо держава нездатна забезпечити населення ними.

Проросійські телеграм-канали регулярно повідомляють, що нас взимку очікує дефіцит хліба, цукру, інших продуктів, бо держава нездатна забезпечити населення ними.

Часто такі дописи супроводжуються відео і повідомленнями про порожні полиці в супермаркетах. Та й в українських інтернет-виданнях зустрічаються панічні публікації посадовців про майбутній дефіцит продуктів харчування, бо, мовляв, перекрито експорт через удари росіян по портах, а наявне продовольство йде на експорт. До того ж ворог б’є по складах торгових мереж.

Відео з порожніми полицями магазинів, які привертають увагу і сіють паніку, підхопили і поширили й волинські електронні засоби інформації. Втім критичної ситуації у наших супермаркетах після атак русні по складах великих торгових мереж не було. Пригадується, зайшовши якось в «Сільпо», що на Київському майдан, не побачила звичних недорогих сортів рису (зате був басматі, який не всім по кишені), не вистачало й інших круп. Як розповіли продавці, їх змели за день-два покупці. Брали, як кажуть, про запас, а не те, що потрібно. Особливо літні люди, у яких пенсія – основний дохід. Купували й цукор, сіль, сірники, бо ж пережили не одну фінансову кризу і пам’ятають розповіді батьків про післявоєнний дефіцит товарів першої необхідності. На щастя, невдовзі полиці супермаркетів знову заповнились товарами, оскільки відновилася логістика і їх доставили з інших, вцілілих складів.

Тож чомусь вірю нашим економістам, які кажуть, що в Україні навіть в умовах війни, попри складну економічну ситуацію і тимчасову окупацію частини сільськогосподарських угідь, голод неможливий. Продуктів соціального значення – круп, цукру, олії, хліба – нам вистачить. Ми ж виробляємо значно більше сільгосппродукції, ніж споживаємо.

– Цього року Україна збере близько 70 млн тонн зерна, – запевняє знаний український економіст Олег Устенко. – Для внутрішнього споживання нам вистачить приблизно 15 млн тонн. Решта призначена для експорту.

Будемо й з картоплею. Цьогоріч, до речі, хоча була й посуха, не вистачало вологи, і в окремих громадах Волині вона дрібнувата, але в цілому вродила непогано. Врожай очікується у нашому регіоні на рівні торішнього. Інша справа, що зростуть ціни на продукти. І від цього ніде дітися, бо ж здорожчала логістика. А транспортні витрати, як відомо, закладаються у вартість товару. Але виробник не зможе піднімати ціни до захмарних висот, бо ж нікому буде купувати. Тож хто хоче – може запасатися продуктами, але в розумних межах. Немає ж сенсу забивати ними усі «нички» в квартирі, перетворювати її на склад.

Зрештою, українці рятуються самі, не сподіваються на допомогу ЄС, котрий обіцяє підтримку у разі зимових блекаутів, чи держави. Тож готуються до зими завчасу – купують дрова, генератори, утеплюють будинки. Тому тримаймося, не панікуймо, бо паніка на руку ворогу. Пам’ятаймо, що війна йде на виживання: або ми вистоїмо і переможемо русню, або вона проковтне нас.

Євгенія СОМОВА, журналістка, член НСЖУ.

Зараз також читають: Волинська журналістка: Батьки-«діди» воюють, а діти – хитрують.