Після важкого поранення на фронті Іван Лебідь не відмовився від своїх мрій. Сьогодні він опановує нову професію, а попереду – львівські маршрути, пасажири й нові життєві перемоги!
31-річний ветеран став першим в Україні водієм трамвая з протезом
Іван Лебідь на фронті втратив ногу, але не втратив дороги до мрії!
Львів’янин долучився до лав ЗСУ й служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Після важкого поранення та ампутації ноги Захисник пройшов реабілітацію, опанував нову професію й довів: життя має безліч доріг, головне – не боятися ступити на нову
У ніч на 4 травня 2025 року Іван разом із побратимами виконував бойове завдання на Донеччині. Під час виходу військові наступили на міну. Іван дістав мінно-вибухове поранення обох ніг. Згодом одну ногу йому ампутували.
Попереду були численні операції та тривале відновлення. За словами Івана, він переніс близько десяти хірургічних втручань. Реабілітація розпочалася після отримання протеза. Спочатку він відновлювався у Superhumans, а згодом продовжив реабілітацію в іншому закладі. Загалом цей період тривав кілька місяців.
Ветеран зізнається, що пережити цей етап було непросто – як фізично, так і морально. Найбільшою опорою для нього стала родина.
«У мене дуже важка історія була, і мені дуже важко було морально, фізично. Мені допомагали безпосередньо батьки, сестра. Насправді нічого мене так не розраджувало, не підтримувало, як підтримка рідних», – каже Іван.
Бійся прожити життя, не спробувавши.
Після поранення йому потрібно було не лише відновитися фізично, а й визначитися, як жити далі. Іван розумів, що через ампутацію не зможе повернутися до роботи, яка потребує тривалого перебування на ногах. Водночас залишатися вдома без справи він не хотів.
Спочатку, згадує, не знав із чого почати. Але розумів точно одне – вдома сидіти не буде й хоче повернутися до активного життя.
«Я міг узагалі ніде не працювати, сидіти вдома, на пенсії сидіти. Але, знаючи себе, вдома довго не витримав би. Я хотів якусь роботу, але не знав, куди мені йти, в яку сферу податися, щоб я міг її виконувати зі своїми фізичними можливостями», – розповідає ветеран.
Спочатку він думав про водіння автобуса, однак припускав, що можуть виникнути труднощі. Потім розглядав можливість переїхати до Києва та працювати в метро, але зрештою відмовився від цієї ідеї. Згодом Іванові спала на думку інша можливість – стати водієм трамвая.
У Львові він склав іспит і став першим в Україні водієм трамвая з протезом.
«Бійся прожити життя, не спробувавши. Я не дізнаюся, чи в мене вийде, чи не вийде, якщо не спробую. Якщо не піде – нічого страшного. Головне – спробувати», – каже Іван.
Після важкого поранення, операцій і реабілітації він опанував нову професію та склав практичний іспит. Попереду – робота на маршрутах Львова й можливість розпочати новий етап життя.
Тримаємо за тебе кулаки, козаче!
Зоряна ШЕЙГЕЦ, espreso.tv.
