Вчора, поспішаючи на роботу, намагалася біля поштових скриньок у під’їзді прошмигнути так, щоб не наступити ні на чиє обличчя...
Вчора, поспішаючи на роботу, намагалася біля поштових скриньок у під’їзді прошмигнути так, щоб не наступити ні на чиє обличчя.
Під ногами валялися рекламні матеріали кандидатів минулих виборів. Хтось, мабуть, у такий спосіб спорожнив свою скриньку від агіток, які кожного дня розносили запопадливі довірені особи. Втім, різномасні газетки, буклети, плакати та інша друкована продукція у великих кількостях валялася то тут, то там під ногами і перед виборами. Чи то її розкидали недолугі агітатори, чи перехожі, яким частенько майже силоміць тикали ті матеріали в руки — особливого значення не має. Бо й те, й інше — лиш свідчення нашої низької культури і нелюбові до рідного міста. Так, у суспільстві відчувається зневіра й велика втома від політики. Але навіщо кидати під ноги листівки і плакати із зображеннями кандидатів у депутати? Адже вони — також чиїсь діти і, можливо, цілком щиро прагнули щось змінити на краще у нашому житті.
