ЦИТАТНИК

Іван Панасович ЧАЛИЙ — про Голодомор 1932–33 років у його рідному селі Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградської області:

Зайшли ми до нашої тітки. Вона сиділа на печі і біля неї її дочка, років шість чи сім. Тітка чомусь дуже сміялась, тоді мати стала кликати до себе з печі дівчинку, але тітка її не пускала. Тоді мати дістала дівчинку за ноги і вирвала від тітки. А з-за комина виглядало ще дві голови її старших дівчат. У той час я не подумав собі, чому дві голови дітей виглядали з-за комина. А коли ми забрали дівчинку до себе додому, то мати вже тоді пояснила, що та жінка втратила розум і вже зарізала і з’їла своїх старших двох дочок, і то лише їхні голівки стояли на комині…».
(З народної книги-меморіалу: «33-й: ГОЛОД»).