ДОБРОЧИННІСТЬ: землячці в Італії болять проблеми волинського інваліда

Десь рік тому ми писали про інваліда І групи із Шацька, який попросив не називати його імені в газеті.

Він звертався до небайдужих людей допомогти йому із таким засобом гігієни, як памперси, бо виживати на інвалідну пенсію зараз непросто. Тоді відгукнулися кілька благодійних організацій, Луцька лікарняна каса, а найбільший вклад внесла наша землячка із с. Журавичі Ківерцівського району Тетяна Гонтар, яка нині перебуває на заробітках в Італії. Вдячності чоловіка не було меж, бо доля і надалі не вельми прихильна до нього, тривалий час довелося лікувати ще й руку.
Але, як то часто буває, раз допомогли і забули. Тільки не Тетяна Сергіївна. Цими днями у редакції побував її племінник і знову привіз памперси із лаконічним написом «Інваліду із Шацька». Шкода, що наша землячка не чула тих ноток радості, які бриніли в голосі доньки «інваліда із Шацька» Іванки, коли ми повідомили про несподіваного «Миколайчика». Від їх імені ми сердечно дякуємо Тетяні Сергіївні Гонтар і всім причетним до цієї доброї справи. Адже ви не лише полегшили чоловікові його нелегкі будні, а й підтримали віру у незнищенність людяності й благородства. Хай воздасться вам сторицею!