Минулорічний новорічний хіт Потапа і Насті Каменських із назвою, яку не годиться вживати у пресі, мав такий нечуваний успіх у молоді, що й дотепер його чути по всіх-усюдах...
Минулорічний новорічний хіт Потапа і Насті Каменських із назвою, яку не годиться вживати у пресі, мав такий нечуваний успіх у молоді, що й дотепер його чути по всіх-усюдах.
Спостерігала днями картинку на Локачинській автостанції: хтось, вочевидь, із працівників голосно увімкнув ту пісеньку із нецензурними вкрапленнями, а знайома жвава дівчинка-семикласниця почала підспівувати і пританцьовувати. Згадався побачений ролик у мережі: начебто учням набридло слухати вчителів, уроки проводять згадані співаки, навчаючи дітей лайливих нісенітниць. Якщо не цензуру, то хоча б обмежений доступ до подібних пісень варто було б запровадити. Я не хочу, щоб молоде покоління виховувалося на дешевих російських пісеньках, пересипаних добірною лайкою! Хочу, щоб теперішні школярі знали Івасюка і Кириченко, а не напівроздягнену Настю. І ще: нерозумно розмінювати пісенний дар, даний нашому народу Богом, на примітивні попсові чужомовні мотиви, вважає студентка Ярослава Тимощук.
