ПОДРУЖИВСЯ ГОЛОВА КОЛГОСПУ З АЛЛОЮ ПУГАЧОВОЮ

У радянський період, котрий називали застійним, гострослови на кухні вправлялися в дотепності над вождями. Мовляв, наші нащадки в майбутньому на запитання «Хто такий Брежнєв?» відповідатимуть: «Це дрібний політичний діяч епохи Алли Пугачової». Як не дивно, але все складається на користь цих передбачень. Трилогію, започатковану тодішнім «письменником» Брежнєвим «Малою землею», давно ніхто не вивчає, а з піснями у виконанні Алли Борисівни не одне покоління зростало. Одні ставали її фактичними прихильниками, інші — іронізували, але байдужих немає.
І в 70-і роки, і у 80-і, і у 90-і Алла Пугачова була найбільш популярною естрадною співачкою — яскравою, емоційною, непередбачуваною, експериментальною, зрештою, скандальною. Принаймні, і досі кожний номер бульварних видань не обходиться без пліток, чуток, анекдотів про Аллу і Філю, а тепер ще й про фаворита Галкіна. Мабуть, той дещо незграбний виконавець «Арлєкіно» відрізняється від нинішньої примадонни: витримати таку славу і обожнення мільйонів — не просто. Людям мого покоління дорога та Алла, що після одержання «Гран-прі» в Сопоті, а згодом — в Болгарії потрапила в музичний світ Раймонда Паулса. Як на нашу думку — це був розквіт творчості співачки, її духовна висота, хоча, судячи з усього, вона ніколи себе не шкодувала на сцені. У 1986 році несподівано у полон її чарівності як особистості і співачки потрапили двоє волинських чоловіків.
* * *
Розповідає керівник приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Стохід», що в Рожищенському районі, Василь Васильович Кулюк:
— У той час я був головою колгоспу «Росія», чи не найбільшого в області, який спеціалізувався по вирощуванню льону-довгунця без затрат ручної праці. Наша тракторна бригада вважалась найкращою в Союзі. Тоді знаходився в Торжку Калінінської області Всесоюзний інститут льону і ми були частими його гостями. І ось в кінці 1986 року перший секретар райкому партії Іван Матвійович Петрук, Василь Федорович Стрижевський (тепер вже покійний) і я були запрошені на всесоюзну нараду по вирощуванню льону, що проходила два дні в Москві. Поселили нас в готелі «Росія». Якось удвох з Іваном Петруком вечеряли в ресторані і знайома офіціантка показала на стіл, накритий на дванадцять персон, та сказала: «Незабаром сюди прийде Алла Пугачова з компанією».
І, справді, заходить співачка в супроводі кількох чоловіків та жінок. Ми прислухалися: розмовляють про концертні справи, вечеряють. Заграла музика. Іван Матвійович жартома штовхнув мене під бік: «Піди запроси Аллу на танець». А я й подумав: «А чому б і ні?» Підійшов і запросив. А коли танець закінчився, я ввічливо сказав своїй партнерці: «Ми були б раді, якби ви підсіли до нашого столика». На що Алла моментально відреагувала: «А чому до вас? Переходьте до нашої компанії».
Ми не стали церемонитись. На їхньому столі не було чогось вишуканого: ковбаса, грибочки, холодна осетрина, биточки... Стояла пляшка з горілкою. Ми відрекомендувалися. Про Луцьк Алла нічого не знала, а ось про Володимир-Волинський відгукнулася як про місто на кордоні, котре заснував князь Володимир. Її зацікавило те, що ми були представниками сільського населення. Тоді якраз вона приїхала з Італії, тож ділилася своїми спогадами, обговорювала план наступного концерту. Інколи вона зверталася до нас: «Пробачте, можливо, вам це не цікаво?». Ми жартували, я ще потанцював з співачкою.
І ось раптом Алла звертається до мене та Івана Петрука: «Їдемо до мене додому». Сіли в її службовий рафік — нас двоє і четверо її друзів та поїхали на Фрунзенський проспект, де в кабмінівському будинку в неї була чотирикімнатна квартира. В ній ми побачили білий рояль — подарунок від маестро Паулса і досить скромну обстановку. «Вечеряти будемо разом, усі за роботу», — наказала господиня. Івану Матвійовичу доручила чистити оселедці, комусь — картоплю, а до мене мовила: «А ти, Вася, нічим не будеш займатися». Я запитав: «Можна зателефонувати до дружини?». «Будь ласка». Я набрав номер, жінка мене запитала, звідки я телефоную. Відповідаю: «З квартири Алли Пугачової. Хочеш трубку їй дам?».
Півтори години співачка знімала грим. Ми готували вечерю. Вийшла до нас — маленька, в голубенькій кофточці, в спідниці-пліссе, в тапочках. На кофтині — стебельце льону. Я пожартував, що це спеціально вона для нас такий вдяганок приготувала, адже ми на нараду по вирощуванню льону приїхали. А вона запитує: «Вася, а на мене в такому вигляді на вулиці звернули б увагу?». Я чесно відповів: «Ніхто».
Зварганили ми вечерю. З собою ми нічого не взяли, то ж довелося повністю розраховувати на гостинність хазяйки. Було все просто, скромно. Чоловіки брали до рук чарки з горілкою (ніхто не впився), Алла, певне, за ніч випила келих шампанського та ще каву. Сиділи аж до ранку. Увесь час — телефонні дзвінки, розмови. Алла розповідала нам про Італію, досить довірливо — про свою сім’ю, неохоче — про першого чоловіка. Скаржилася, що рідко буває з рідними, немає часу для занять з Крістіною, нарікала на недобросовісну конкуренцію, говорила про погрози по телефону.
Мені здалося, що їй було цікаво з нами, бо ми — люди не її кола, з якими вона зазвичай спілкувалася. До речі, з’ясувалося, що Алла полюбляє сільські харчі, зокрема, кров’яну ковбасу. Зрештою, вона сказала мені: «Якщо ваша філармонія зможе запросити мене, то я в твоєму колгоспі виступатиму безплатно, де ти скажеш». Я пожартував: «На тракторній бригаді, вона в нас найбільша в Союзі». «Згода».
Вранці Алла Пугачова дала нам по плакату з своїм портретом. Мені написала: «Моему новому знакомому, приятному мужчине Василию». Щось подібне зазначила і в моїй записній книжечці. Наостанок вручила нам запрошення на концерт у великому концертному залі «Россия». Сказала: «Я ось трохи посплю, приведу себе до порядку і зустрічайте на сцені». Рафік нас довіз до готелю.
Що нас вразило, коли ми йшли на концерт? Ще за метрів вісімсот люди стояли в два ряди і просили зайвий квиточок. Перед самим входом в готель був натовп — тисяч п’ять осіб. У нас були сьоме і восьме місця в першому ряду концертного залу.
І ось відкрилася сцена і на неї вийшла... богиня, царівна. Невже це та сама скромна жіночка, з якою ми розмовляли у квартирі? Вона звернулася до глядачів. Зал встав і хвилин десять їй аплодували. Концерт був розрахований на годину 15 хвилин. А співачка провела на сцені три години. З них — дві години глядачі стояли. Ну, і настав той момент, про який навіть не зручно згадувати. Алла Пугачова оголосила під бурхливі оплески про виконання пісні «Миллион алых роз» і сказала: «Ця пісня вам, дорогі мої москвичі. Я вас люблю! Вам, мої дорогі глядачі! А ще в мене з’явилися два нові знайомі. Вони в залі. Це Ваня і Вася».
Після концерту до нас підійшов її розпорядник Женя, покликав нас за куліси. Ми випили по 50 грамів коньяку, каву, Алла — ковток шампанського і ще раз подякували за надзвичайну гостинність.
Ще в квартирі ми питали її, що надіслати на Новий рік, але вона лише сміялася. Все-таки ми їй підготували і вислали наші волинські сувеніри. Після того два роки підряд Алла Пугачова на кожне державне свято і на день Радянської Армії присилала нам вітання.
* * *
P.S. Можна, звісно, пожалкувати, що зникла найбільша в Союзі тракторна бригада, яка дуже пригодилася б нині рожищенцям. А з вирощування льону-довгунця незабаром будуть не менш дивуватися в нашому краї, як і з зустрічі волинського голови колгоспу з легендарною співачкою. Хоча дива в тому, що саме так сталося, немає. Мабуть, Василь Кулюк привабив Аллу Пугачову не лише як «приятный» чоловік. Він був начитаним, інтелігентним співбесідником. У ті часи Василь Кулюк зустрічався з відомими людьми, був делегатом з’їзду партії в Москві. Очевидно, Аллі Пугачовій рідко доводилося спілкуватися безпосередньо з народом. І в неї виник непідробний інтерес до людей, які живуть біля кордону, де, як вона сказала, знаходиться «колыбель западной Украины». І, мабуть, небагато знайшлося б видатних артистів, які так просто, скромно і відкрито вели б себе з випадковими знайомими. То чи варто вірити всім тим бульварним виданням, котрі висмоктують з пальця небилиці про відомих і улюблених артистів?
Олександр НАГОРНИЙ.