Від Волині до Одеси - майже тисяча кілометрів. Але навіть з такої відстані одеські українофоби зуміли образити жителів Західної України через газету «Время Ч»...
Від Волині до Одеси - майже тисяча кілометрів. Але навіть з такої відстані одеські українофоби зуміли образити жителів Західної України через газету «Время Ч».
Цитую уривок одного із пасквілів цього «видання»: «14 октября у этого «чудернацького» і «миролюбного» народа был праздник. Девочки в школах сбрасывались на подарки мальчикам, после работы на производствах и в офисах пили шампанское за настоящих мужчин, воинов, защитников. «Хай сниться вам, діти, дідусева казка», - пели уставшие после гуляний родители и «діточкам» снилось, как их дедушки вешали евреев... Так несколько малых украинских областей отметили годовщину УПА. Конечно, они не пьянствовали. Они «побожні», а потому успели заглянуть в церковь на Покров, где ставили свечки за упокой душ бандитов, садистов, людоедов и прочих «провідників усього українського». Загалом, погортавши цю, так би мовити, газету, захотілося добре помити руки, бо здавалося, що з її сторінок капає отрута. Особливо боляче читати цю писанину мені, уродженці півдня України. Свого часу я також зростала на брехливих міфах про страшних бандерівців. Коли їхала поступати до Львова, тільки й чула багатозначне: «Ти ж там дивися». І я дивилася до болю в очах, але обіцяних страшилок так і не побачила. Натомість відкрила для себе зовсім інше. Культура жителів західного регіону виявилася на порядок вищою від південної в усьому - від архітектури і до кулінарії. Прикро бачити, що сьогодні примітивна совкова пропаганда знову пудрить мізки людям.
