Кожен газетний день (у журналістів це день перед виходом газети, у який вона, власне, і твориться) має для мене кілька приємних хвилин, коли набираю знайомий номер обласного гідрометеоцентру...
Кожен газетний день (у журналістів це день перед виходом газети, у який вона, власне, і твориться) має для мене кілька приємних хвилин, коли набираю знайомий номер обласного гідрометеоцентру.
І хоч із більшістю чергових інженерів-синоптиків особисто не знайома, але вже розпізнаю їх за голосами. І при нагоді, окрім прогнозу погоди для читачів, обмінююся якоюсь житейською інформацією. У когось із нас спільна «alma mater» — Київський університет, із кимось спільне захоплення — квіти. До речі, у нашому гідрометеоцентрі працюють випускники ще й Чернівецького, Саратовського, Казанського університетів та Ленінградського метеорологічного інституту. Без щоденної копіткої праці волинських синоптиків українська кухня погоди була б неповною. В області працюють шість метеостанцій, найближча до Луцька — у Підгайцях, а ще — у Маневичах, Любешові, Ковелі, Володимирі-Волинському, Світязі. Коли погода збирається піднести неприємні сюрпризи, синоптики попереджають про це відповідні структури МНС, електромережі, але найчастіше, розповіла інженер-синоптик Алла Адамська, погодою цікавиться населення, особливо ті, хто пов’язаний із сільським господарством. Тож у День працівників гідрометеорологічної служби побажаймо усім волинським синоптикам передусім доброї погоди в домі і в душі.
