А ЯКЩО ПІЛЬГИ ПЛАТИТИ ГРОШИМА
Хотілося б обговорити на сторінках «Волині-нової» питання пільгового проїзду в автотранспорті. Це питання хвилює багатьох людей. Проте я хочу привернути увагу до такого аспекту проблеми: не всі пільговики мають змогу однаково користуватися пільгами...
Хотілося б обговорити на сторінках «Волині-нової» питання пільгового проїзду в автотранспорті. Це питання хвилює багатьох людей. Проте я хочу привернути увагу до такого аспекту проблеми: не всі пільговики мають змогу однаково користуватися пільгами
Валентина ШИНКАРУК
Ось візьмімо пільгу за спожиту електроенергію. Декому пільгу виплачують грошима. А от щодо проїзду певних категорій населення в автотранспорті, то пільги діють лише на словах. Мовляв, перевізники мають возити пільговиків безкоштовно. А чи всі, кому належить, отримують цю пільгу? Адже значна частина пільговиків — це хворі люди, яким і по хліб важко вийти з дому, не те, що кудись їхати. Ось і виходить, що один пенсіонер буде щодня безкоштовно кататися (продавати в місті молокопродукти, яйця чи птицю), а інші учасники війни чи й просто пенсіонери, кому так само належать пільги, ніколи нею не скористаються. Чому така несправедливість?
Цікаво, чи визначено законодавством, скільки разів на місяць пільговик може безкоштовно проїхати в автотранспорті? Яка сума виділяється державою на перевезення одного пільговика? Як держава повертає гроші перевізникам? І чи повертає взагалі? Адже потрібні кошти, щоб заправити автобус, заплатити зарплату водієві, понести затрати на ремонт автобуса. А якщо возити тільки пільговиків безкоштовно, то звідки візьмуться гроші? Хотілося б почути відповідь на ці запитання від компетентних посадових осіб.
Краще б наші народні депутати не приймали популістські закони про пільги, які не підкріплені коштами. На мою думку, якби пенсіонерам та іншим пільговикам видавали на руки певну суму на проїзд, то це було б справедливіше. Кожен платив би за проїзд повну ціну і ніхто не сперечався б. А якщо хтось з якихось причин сидить вдома і нікуди не їздить, то мав би не зайву копійку.
с. Залісоче Ківерцівського району.
Валентина ШИНКАРУК
Ось візьмімо пільгу за спожиту електроенергію. Декому пільгу виплачують грошима. А от щодо проїзду певних категорій населення в автотранспорті, то пільги діють лише на словах. Мовляв, перевізники мають возити пільговиків безкоштовно. А чи всі, кому належить, отримують цю пільгу? Адже значна частина пільговиків — це хворі люди, яким і по хліб важко вийти з дому, не те, що кудись їхати. Ось і виходить, що один пенсіонер буде щодня безкоштовно кататися (продавати в місті молокопродукти, яйця чи птицю), а інші учасники війни чи й просто пенсіонери, кому так само належать пільги, ніколи нею не скористаються. Чому така несправедливість?
Цікаво, чи визначено законодавством, скільки разів на місяць пільговик може безкоштовно проїхати в автотранспорті? Яка сума виділяється державою на перевезення одного пільговика? Як держава повертає гроші перевізникам? І чи повертає взагалі? Адже потрібні кошти, щоб заправити автобус, заплатити зарплату водієві, понести затрати на ремонт автобуса. А якщо возити тільки пільговиків безкоштовно, то звідки візьмуться гроші? Хотілося б почути відповідь на ці запитання від компетентних посадових осіб.
Краще б наші народні депутати не приймали популістські закони про пільги, які не підкріплені коштами. На мою думку, якби пенсіонерам та іншим пільговикам видавали на руки певну суму на проїзд, то це було б справедливіше. Кожен платив би за проїзд повну ціну і ніхто не сперечався б. А якщо хтось з якихось причин сидить вдома і нікуди не їздить, то мав би не зайву копійку.
с. Залісоче Ківерцівського району.