ЯКІ СКАРБИ ХОВАЮТЬ ТИСЯЧОЛІТНІ ВАЛИ?

Вчені припускають, що древнє городище поблизу села Борисковичі Горохівського району було насипане ще у X-XI cтоліттях...

Леонід ЛАГАНОВСЬКИЙ, член НСЖУ, уродженець села Борисковичі


До мене не раз зверталися земляки з проханням допомогти встановити дату заснування рідного села Борисковичі. Довелося засісти за книжки. Видатний український історик Олександр Цинкаловський у своїй праці «Стара Волинь і Волинське Полісся» стверджує, що Борисковичі, які колись називалися Борисовичі, Боришковичі та Боришковиці, засновані 1545 року. Це твердження вченого грунтується на люстрації (ревізії) Володимирського замку, згідно з якою власниця села Іваново–Козинська була зобов’язана утримувати в замку одну городню, тобто якусь певну частину за свої кошти. Цинкаловський рік заснування Борисковичів вважає від часу писемної згадки про село.
Але закрадається сумнів: чи ж могла переважна більшість населених пунктів Волині відразу виникнути у XVI столітті? Адже на околиці села збереглося древнє городище, яке місцеві жителі називають Валами. Тим більше, що у Вікіпедії (щоправда, без посилання на джерело) є відомості, що село Борисковичі на річці Липа засноване 1184 року! Виявляється, городище в заплаві невеликої річечки вже давно викликало інтерес у вчених. Туди не раз навідувалися науковці з Москви, Києва, Львова. Та й місцеві археологи провели там чимало розвідок. Серед тих, хто активно досліджував Вали, — академік Марія Тіханова з Москви, професор Михайло Кучінко та Віктор Баюк із Луцька, Святослав Терський зі Львова. Терський писав, що городище відзначається чітким плануванням, характерним для фортець візантійського кола. Воно було насипане у Х—ХІ століттях. Отже, уже тоді тут жили люди. Під час досліджень Валів там виявили масивні сирцеві цегляні блоки, що їх використовували при спорудженні валу. Археологи знайшли також срібні західноєвропейські монети. Очевидно, місцева знать мала контакти із Заходом. Ці гроші могли потрапити туди як військовий трофей або в результаті торгівлі. Ходять чутки, що кілька років тому чорні археологи знайшли на поселенні біля городища чимало срібних німецьких монет Х—ХІ століть. Коли почали їх продавати, то монети, які доти були рідкісними і коштували недешево, знецінилися через надмірну пропозицію на ринку.
У 1928 році недалеко від городища, під час прокладання залізниці Львів—Луцьк, землекопи знайшли великий скарб золотих та срібних монет. Крім них, там був і медальйон римського імператора Йовіана діаметром близько 10 сантиметрів. Загальна кількість монет — понад 1 тисячу штук. Вага — близько 60 кілограмів. На жаль, частину цього скарбу було втрачено. Дещо (в тому числі й золотий медальйон Йовіана) знаходиться зараз в Археологічному музеї у Варшаві, дещо у Львові. На полі, біля самого городища, яке за Польщі належало місцевому селянину Митрофану Лагановському, знайдено бронзовий хрест. Це свідчить, що тут жив православний люд. Ще й нині нелегальні пошуковці калічать пам’ятку, то там, то тут розкопуючи вали та поселення, розташоване поруч.
Що ж до самого села, то воно тіснилося на звільненій від лісу місцині. Хати стояли близько одна від одної, тож коли виникала пожежа, вогонь безжалісно знищував житла кріпаків, які не мали права розселятися, бо земля належала поміщикам — то Іваново–Козинським, то Клевецьким, то Гротовським. У неволі і безправ’ї люди жили сотні літ.
Межі села вдалося розширити завдяки столипінській реформі на початку ХХ століття. Одержавши дешеву позику, селяни мали можливість переселятися на так звані відруби. Корчували ліси, освоювали нові землі. Виникло багато хуторів, де люди відчули себе господарями. Таким чином Борисковичі розширили межі на декілька кілометрів на схід. Тут у 1909 році освятили нову церкву преподобного Іова Почаївського, яку спіткала драматична доля періоду войовничого атеїзму. Майже тридцять років люди не мали можливості слухати слово Боже, відправляти таїнства. Завдяки наполегливості активних вірян вдалося відновити богослужіння.
Наступного року село відзначатиме 830–річчя від часу заснування. Нещодавно Бранівська сільська рада затвердила герб села Борисковичі, проект якого розробив автор цих рядків. У верхній частині на голубому фоні — герб Волині і напис «Борисковичі». На нижньому жовтому тлі — леміш плуга як символ хліборобства та вал, який омиває річка.
Разом із тим нині село не в найкращому стані. Розбиті дороги, перекошені дерев’яні опори електропроводів будь–якої хвилини можуть впасти на землю. Вулиці не освітлені, а приміщення бібліотеки занедбане. Та й пам’ятник жертвам останньої війни треба було б відреставрувати. Для сільської громади — це непосильні кошти. Хочеться сподіватися, що й районна та обласна гілки влади долучаться і допоможуть гідно відзначити ювілей одного з найстаріших поселень краю. 

На фото: На фоні древніх валів — нещодавно затверджений герб села Борисковичі (справа) та золотий медальйон Йовіана, знайдений поблизу городища.