Наша країна зараз знаходиться на етапі становлення та відродження як незалежна самостійна держава. В цей дуже складний період велику роль повинна відіграти жінка — берегиня роду, суспільства, української мови, культури, народних звичаїв і традицій...
Наша країна зараз знаходиться на етапі становлення та відродження як незалежна самостійна держава. В цей дуже складний період велику роль повинна відіграти жінка — берегиня роду, суспільства, української мови, культури, народних звичаїв і традицій. Тому присутність жінки має бути обов’язковою всюди — і в родині, і в економіці, і в політиці. Я не феміністка і не вважаю, що жінки мають бути всюди попереду, але завжди на рівні і разом з чоловіками. З древнього роду українського ніколи не було приниження жінки, вона завжди в ореолі святості — жінка-мати, жінка-берегиня родинного вогнища. Я з абсолютною упевненістю стверджую, що та самовідданість залишилася в жіночих серцях і зараз. І в цьому я переконалась, коли стала працювати у Громадянському парламенті жінок України. Ідея створити діючий жіночий парламент — не моя, це ідея моїх приятельок. Ми давно хотіли створити жіночий клуб, де могли б збиратися ті жінки, які сьогодні беруть участь у владних структурах чи у різних громадських організаціях, політичних партіях, щоб виробляти єдину стратегію своїх дій чи просування ідей. Нам, жінкам, дуже важко пробитися, а тим більш — вистояти на виборах. Це я знаю по собі: двічі проходила по колу виборів, переконалась, як непросто боротися проти когорти сильних чоловіків. В цій боротьбі і прийшла ідея створити за свої кошти громадянський парламент, де можна від усіх областей України збирати представників жіночих організацій. До нас прийшли жінки, які, як зараз кажуть, відбулися в різних сферах діяльності: чи то в бізнесі, чи то в освіті, культурі, науці, виконавчій владі. У нас є жінки — представники різноманітних професій — від хлібороба до міліціонера. Наприклад, Олександра Кужель, Ольга Колінько, Валентина Гошовська, Раїса Богатирьова — це жінки, яких знає вся Україна. Коли ми збирались, я просто шкодувала, що їх не чують і не бачать керівники нашої держави, що вони не уявляють, який в Україні величезний невикористаний жіночий потенціал. І я стала організовувати зустрічі з нашою Координаційною Радою, зі спікером парламенту Володимиром Михайловичем Литвином. Сьогодні він нас підтримує, наприклад, пропозицію щодо виборів на пропорційній основі, тобто усі виборчі органи повинні включати не менше 30 відсотків жінок. Зараз із задоволенням відзначаю, що всі провідні політичні партії запевнили нас, що не заперечують проти квоти представництва жінок у списках політичних партій, правда, вони наполягають на 20 відсотках. Мене до глибини душі зворушила фраза у виступі одного депутата, який сказав: “Я підтримую Катерину Ващук, жінки мають бути в парламенті”. Це дуже важливо, щоб чоловіки, нарешті, усвідомили: на 100 людей з вищою освітою — майже 60 жінок, що освіта, медицина в Україні — це в основному жінки. Недавно я працювала у Світовій міжпарламентській асамблеї, де задіяні представники парламентів усього світу, і я бачила багато жінок з різних держав, в тому числі й азіатських, африканських, і мені дуже було боляче, що найменш там представлені українські жінки. Від українського парламенту я була одна, а наша делегація в Європарламенті — чисто чоловіча, немає жодної жінки, за що на нас наклали штрафні санкції. Подивитися на наш уряд — жодного міністра-жінки, голови комітетів — дві. У Верховній Раді дві жінки — керівники фракцій, а їх тринадцять. Якщо чоловіки бачать сьогодні тільки економічні вигоди, то жінка інтуїтивно турбується за продовження роду всієї нації, вона не принесе до парламенту ідеї, які руйнують. Їй дуже важливо, в якому суспільстві будуть жити її діти, онуки. Жіночий парламент створив такі ж комітети, як у Верховній Раді. Не все нам одразу вдається. Хоч працюємо ми на громадських засадах, але вже три закони подані від імені Громадянського парламенту жінок України, і вони зараз розглядаються у Верховній Раді. До двох десятків законів внесені поправки, які напрацьовані нашими комітетами. Ми працювали над програмою діяльності уряду Віктора Федоровича Януковича. Презентацію програми він зробив у Громадянському парламенті жінок України. В основному наші пропозиції стосуються охорони материнства, дитинства, медицини, освіти, напрямків, які потрібні для розвитку малого та середнього бізнесу. Аналіз їх діяльності довів, що жінка і в бізнесі більш дисциплінована, обов’язкова, така ж вона і в політиці. У мене небагато часу залишається на родину, але всі навантаження я стараюсь виконати з жіночою ретельністю, добросовісністю, як робить це кожна жінка. Зараз негайно треба вирішувати ще одну проблему української жінки, а точніше проблему всієї країни — наші жінки, молоді, гарні, інтелектуальні, кидають батьківщину і виїжджають шукати кращої долі. На чужині їх часто обманюють, ганебно експлуатують. Це найболючіша сьогодні тема в суспільстві. Це найбільший мінус для чоловічої влади в нашій державі. Колись всі чоловіки боронили своїх жінок, щоб їх не забрали в ясир, щоб ними не заповнювали гареми, а сьогодні ми проводжаємо наших жінок на заробітки. Я вважаю, що це втрата нашого генофонду, тобто нашого майбутнього. Тут дуже великий комплекс проблем. Найширшим пластом лежить економічно-фінансова проблема, абсолютна бідність, яка виганяє українку за кордон. Треба на законодавчому рівні забезпечити жінку, насамперед, робочими місцями, можливістю розпочати свою справу, тобто на пільгових умовах надавати кредити, забезпечити дітям нормальні умови навчання, розвитку. Щоб жінка знала, що її дитина буде безкоштовно вилікувана, навчена. Впевнена, що наше жіноцтво у своїй основі все-таки настільки патріотичне, що воно збереже рід український. Але ми не маємо права далі мовчати. Сьогодні в Україні тільки починає формуватися ідея ролі жінок у збереженні найвищих цінностей суспільства. Тільки жінка, із її тонким душевним духовним інструментом, закладеним Богом і природою, може дієво відстоювати ідеї миру, ідеї збереження дитини, охорони материнства. На жаль, є держави, де перевиробництво штовхає виробників нищити свою продукцію, аби її дешевше не продати, а десь є діти, які вмирають від голоду. Ми не можемо дивитися на це байдуже. Сьогодні наша планета така маленька і беззахисна, і якщо нам всім не взятись за руки і не захистити основні гуманістичні цінності, то що залишиться нашим дітям? Якби над землею можна було розкинути таку оболонку — жіночу ауру материнської турботи, щоб вона оберігала планету від усього, що руйнує і нищить. Зробити це — наша мета! Катерина ВАЩУК, голова Громадянського парламенту жінок України, народний депутат України.
