У кожного з нас своя улюблена пора року. І все ж одна з них приносить особливу радість — це весна. У давнину це був ще й початок нового року...
У кожного з нас своя улюблена пора року. І все ж одна з них приносить особливу радість — це весна. У давнину це був ще й початок нового року. Наші далекі предки пов’язували з весною своє новолітування і до XV століття 14 березня (за старим стилем) відзначали Новий рік. Прихід весни народ прославив у піснях, приказках та прислів’ях. “Ще березень далеко, а він уже виглядає лелек”, “Січень лютує, лютий бушує, а марець на літо виглядає”. Найзнаменнішим святом весняного місяця за православним церковним календарем — віднайдення чесної глави Іоанна Хрестителя, що припадає на 9 березня, а за народним — називається не Обретіння, а Обертіння, тобто час, коли “обертаються”, повертаються із вирію птахи. Селяни вважали, що “на Обертіння святий Іоанн чудом своєї голови повертає їх, птахів, додому”. Щоб не накликати звороту, жінки остерігалися в цей день прати білизну. У народі говорили: “На Обертіння птиця повертається до гнізда, діти до хліба, а чоловік до жінки та роботи”. Першими саме на Обертіння, коли ще з полів не зійшов сніг, прилітають у рідні краї жайворонки. Цих благовісників весни особливо шанували в Україні. Якщо жайворонки летять високо, то “це вони до Бога летять молотить”, а коли низько — “не принесли ціпа, і він упав, а тому птахи поприпадали додолу”. До перших весняних благовісників належать також журавлі та лелеки. Одначе найбільшою шаною користуються лелеки. Ці птахи віддавна вважалися боголюбними, бо оселяються поруч з людськими житлами. Побутує повір’я: якщо лелека звів гніздо на клуні чи хаті, то “він має принести господарям щастя, оскільки гніздиться лише біля добрих людей”. Лелечина присутність начебто оберігає людину від лиха, а “хто зруйнує кубло бусла, у того хата згорить”. 14 березня за церковним календарем — день преподобної мучениці Євдокії. За старим стилем це перший день весни, а, отже, має прокинутися байбак — вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на другий бік, а ховрашок перевернутися в кубельці. Та що б там не було, але люди в цей день особливо пильнували, якою буде погода, щоб запрогнозувати весну і літо, хлібороби дослухалися, чи не заспіває своєї улюбленої пісні вівсянка: “Діду, діду, сій ячмінь!” або “Покинь сани — візьми віз, викинь кожуха — з печі злізь”. Справді-бо, весна вже кликала селянина в поле, бо “Явдоха виходить з плугом”. Ось чому так ретельно стежили за погодою і знали важливі прикмети: “Які Явдохи, такі й літа”. Якщо сонячний день — вродить пшениця, а похмурий — просо і гречка. З цим днем пов’язано чимало і влучних прислів’їв: “Явдоха з водою, а Юрій (6 травня) — з травою”, “Прийшла Євдокія — дядькові затія: плуга чинити, борону точити”. А тепер декілька запитань: 1.Яких ще птахів, котрих вважали провісниками весни, ви знаєте і де вони гніздяться? 2. Хто найбільше очікував з вирію лелек і з чим це пов’язано? 3. Який птах не заслуговує поваги у селян? Олександр НАУМЧИК. м.Луцьк.
