«Мій син такий хороший, такий добрий, працьовитий, – Людмила Маринич на хвилину зупиняється, не зумівши стримати плач. – Я так хочу, щоб він повернувся»...
«Мій син такий хороший, такий добрий, працьовитий, – Людмила Маринич на хвилину зупиняється, не зумівши стримати плач. – Я так хочу, щоб він повернувся». Жінка плаче вже тиждень. Минулого вівторка вона дізналася, що її 24-річного сина взяли у полон сепаратисти. У трубку нещасній жінці вони прокричали, що розстріляють її дитину…
Левко ЗАБРІДНИЙ
Віталія Маринича (на фото) із села Плоска Рівненського району мобілізували у травні. Близько двох місяців – як він уже на сході. Наводчиком танка. Ввечері минулого вівторка Людмила Маринич, мати полоненого хлопця, почула, що телефонує син. Зраділа. Але новини цього разу були поганими: «Мамо, я в полоні. Поранений», – тільки й сказав. А далі вже говорили сепаратисти. Віталія захопили у Луганську разом із двома іншими мобілізованими вояками. Кожного змусили зателефонувати своїй матері. Розмову одного з хлопців навіть зняли на відео: сепаратисти вимагали, аби молодий військовий просив маму приїхати і забрати його звідси. Обіцяли, що якщо жінка приїде, то віддадуть їй сина. — Мені вони такого не казали, – розповідає пані Людмила. – Сказали лише, що мій син у них. Я просила: «Відпустіть». А вони мені: «Навіщо пускала, аби він у нас стріляв?». Погрожували, що перестріляють всіх полонених. Більше нічого й не казали. Я спілкувалася із мамою, яку просили приїхати на Луганщину, Наталією. Вона таки зібралася і поїхала по сина, проте сепаратисти їй його не віддали. Сказали, щоб їхала в Київ і просила Міноборони про те, аби її сина обміняли на їхніх полонених. Спілкуватися пані Людмилі важко. Під час розмови жінка постійно плаче. Що робити, аби сина звільнили, вона не знає. Обдзвонила і місцевих чиновників, і номери Міноборони. Єдина відповідь: «Ми обробляємо інформацію». З інтернету жінка дізналася, що її син – у лікарні. Інформацію про це оприлюднило обласне управління міліції Рівненщини, яке через власні зв’язки з’ясувало, що хлопця сепаратисти завезли у лікарню №4 Кам’янобродського району Луганська. Стан Віталія нібито середньої тяжкості. Перед тим, як його захопили у полон, він отримав кульове поранення у ногу. Окрім того, у хлопця, за чутками, є поранення грудної клітки. У лікарні його стережуть сепаратисти. — У п’ятницю Віталій мені подзвонив зі свого телефону, – говорить Людмила Маринич. – Сказав лише, що з ним все добре. Оце і все. Про те, що він у лікарні, ні слова. Сепаратисти також більше зі мною не спілкувалися. Мама Віталія Маринича вірить, що її сина вдасться звільнити. На кожен телефонний дзвінок жінка реагує миттєво, сподіваючись почути вістку від сина. Щасливу. Віталій – старша дитина пані Людмили. Окрім нього, у жінки ще п’ятеро дітей: двоє ходять у школу, а троє синів працюють у Рівному. До того, як потрапити у військо, Віталій їздив на заробітки у Росію, працював будівельником. Цими вихідними стало відомо, що українським військовим вдалося звільнити 10 полонених. Але серед них Віталія Маринича не було. Проте перемовини з сепаратистами, стверджують військові, тривають. Вони планували звільнити 35 українських полонених. Віталія Маринича до їх списку включили.
