«УКРАЇНА — ПОНАД УСЕ»! ЧИ ВСЕ–ТАКИ «МОЯ ХАТА СКРАЮ»?

Анна КАРАСЬ, редактор відділу листів і зв’язків із читачами газети «Волинь–нова»


Уже було далеко за північ, коли з вулиці почула п’яний лемент чоловічої компанії, яка, скандуючи патріотичні гасла, щиро зізнавалася в безмежній відданості Вітчизні. Після того як почула останній вигук: «Україна — понад усе!», кортіло поцікавитися у цих псевдопатріотів, чому лише на словах і то «під мухою» в них прокидається почуття любові до Батьківщини

Прикро, але чимало таких п’яних зізнань довелося чути й під час відпочинку на Світязі. Вдень, накупавшись в озері та поніжившись на сонечку, а ввечері, добряче хильнувши, чолов’яги зростом під два метри починали емоційно обговорювати ситуацію на Сході. На повні груди горланили, як самовіддано люблять неньку–Україну та клялися, що вже зранку покинуть усе й поїдуть добровольцями захищати її кордони. Але на світанку їхній патріотичний запал змінювався важким похміллям, і свідомі українці непомітно розбрідалися по своїх ліжко–місцях.
У зоні відпочинку Шацьких озер зустріла й чимало представників сильної статі, які свою відданість Батьківщині демонстрували патріотичними розписами на тілі. Щоправда, як потім з’ясувала, нанесли їх під трафаретку хною, і вже десь за тиждень після постійних купань такі художні розписи повністю змивалися. Тобто, того патріотизму вистачало якраз на час відпустки.
— Я тут із початку сезону. Цього року найбільшу популярність мали татушки з написами: «Україна — понад усе!», «З Україною в серці», «Україна — назавжди!» тощо. Жодної такої трафаретки вже не залишилося. Замовляти нові нема сенсу, бо літо закінчується, а їх треба довго чекати. Не думав, що патріотичні гасла розійдуться «на ура». Можна було б ще більше підзаробити на них, — розповідає хлопчина, який за 30—50 гривень (залежно від розміру малюнка чи надпису) робить татуаж хною.
Після такої розмови подумала, чи не доцільніше було б на цю суму купити продуктів або скластися кільком любителям художнього розпису свого тіла, щоб придбати каску для солдата, якого добровільно–примусово забрали з далекого поліського села і відправили на Схід. Та, схоже, відпочивальників це мало обходить, адже пісні–танці тут лунають з ранку до ночі. Пиво п’ється–ллється рікою, ніхто не економить гроші, які витрачають на різні атракціони. «Хай собі там воюють, а нам і тут непогано», — не від одного чула таку репліку.
Вразили й пісеньки, які тут найчастіше наспівували діти. Фішкою цьогорічного сезону став музичний хіт «Путін — х…йло». Неприємно вражав грубий мат із вуст дітей, які, можливо, й не розуміють, що він означає, але батькам і їхнім друзям від таких номерів художньої самодіяльності ставало тільки веселіше. Окрім цього, «хітяри», відпочиваючі дуже симпатизують Дідзьо. Його композицію (хоча цим музичним терміном її важко назвати) «Я і Сара» тут співають від малого до старого. Скрізь тільки й чути: «Бляха–муха, то капец, пец…», або «Путін — х…йло. Ла–ла–ла–ла!».
Ми хочемо, щоб нас прийняла європейська спільнота, але з таким вихованням молодого покоління нас ще довго там ніхто не чекатиме.