«КОЛИ ВІТЧИЗНА В НЕБЕЗПЕЦІ, ВІЙСЬКУ МАЄ ДОПОМАГАТИ КОЖЕН»

Такою була тема чергового засідання інтерактивного прес-клубу, на який у редакцію газети «Волинь-нова» прийшли депутати обласної ради, експерти, журналісти, а також безпосередній учасник антитерористичної операції Сергій Похила, житель села Довжиця Маневицького району. Модератором заходу, як завжди, була начальник відділу інформаційного забезпечення діяльності обласної ради Оксана Лукашук

Валентина БЛІНОВА

«НАШІ ДІТИ ВОЮВАТИМУТЬ, ПОКИ ЇХ НЕ ПЕРЕБ’ЮТЬ?»
Цього дня Луцьк в жалобі вкотре приспустив національні прапори з траурними стрічками, проводжаючи в останню путь бійця «Айдару» Артема Карабана. Коли під Волновахою бойовики розстріляли блок-пост волинян, він був одним із тих, хто добровільно замінив загиблих.
– Артем входив до окремої тактичної групи 51-ї бригади, яка виконувала найскладніші завдання, – розповів Ярослав Мудрик, представник батьків, чиї діти беруть участь в АТО. – Він загинув під час штурму Савур-могили. Командування представило його до нагородження орденом «За мужність» (посмертно). Але тіло героя шукали п’ять днів майже по всій Україні тільки тому, що в бійців немає індивідуальних медальйонів, на яких були б вибиті персональні дані бійця.
Відколи на Сході триває війна, Ярослав Михайлович активно співпрацює з депутатами обласної ради, керівниками виконавчої влади краю, зустрічався з представниками Адміністрації Президента. Під час засідання прес-клубу він назвав низку проблем, розв’язати які можуть лише законодавці та керівники Генштабу.
– Насамперед військовослужбовцям Збройних сил украй необхідна ротація, – переконаний він. – Наші сини впродовж чотирьох місяців не виходять із найгарячіших боїв. Мій син двічі був в оточенні. Нещодавно він і ще більш як десять його друзів нарешті отримали відпустку. Вони просять лиш одне – домогтися перепочинку для бійців 51-ї бригади. Вже ніхто не сумнівається, що в зоні АТО триває війна, бо в терористів немає такої зброї, якою воюють сепаратисти. За всіма стандартами, якщо йдуть бої, склад бійців треба міняти через півроку. А скільки ще воюватимуть мобілізовані до Збройних сил? Їм кажуть – до повної перемоги. Ніхто не знає, коли війна закінчиться. То невже наші діти будуть там, поки їх усіх переб’ють?
На думку Ярослава Мудрика, влада має розробити конкретні механізми, щоб учасники АТО могли скористатися пільгами на виділення земельних ділянок, квартир, і запропонував створити громадські ради, до яких увійшли б батьки, чиї сини воюють на Сході, депутати місцевих рад, волонтери, юристи, аби оперативно розв’язувати проблеми, що виникають.
– Обранці волинян відразу відреагували на трагедію під Волновахою зверненням до Верховної Ради, в якому просили вивести 51-шу бригаду для переформатування і перепочинку, – підтримав батька учасника АТО депутат облради заступник луцького міського голови Святослав Кравчук. – Але, на жаль, у Києві не прислухалися до нашої думки. Прикро, що досі армією керують ті генерали, які її розвалювали. Президент Порошенко мав би їх розігнати, натомість у Генштаб призначити офіцерів запасу або тих, хто бере участь в АТО. Бо нині, як на мене, наше військо тримається на героїзмі бійців, сльозах матерів і жінок та ентузіазмі волонтерів.

ХТО ХОВАЄТЬСЯ ЗА БРОНЬ?
За словами заступника військового комісара області Володимира Бондарука, третя хвиля мобілізації має поповнити бойові втрати.
– Збройним силам потрібні навідники, механіки танків та БТРів, зв’язківці, – зазначив він. – Однак багато чоловіків призовного віку ухиляються від виконання конституційного обов’язку. Вони виїжджають за кордон – у Росію, Білорусь, Польщу чи Італію.
«Заброньовані» від мобілізації тільки народні депутати. А обранці місцевих рад мають бути там, де громада.
– Закон один для всіх. Якщо громада воює, то разом із нею захищати державу мають і її представники в органах місцевого самоврядування, і чиновники, – такої думки депутат облради Микола Собуцький, заступник голови облдержадміністрації. – Я особисто возив допомогу нашим солдатам, які перебували на полігоні «Широкий лан» у Миколаївській області. Запропонував голові облдержадміністрації відрядити кожного із його заступників на два тижні в зону АТО.
На Волині вже мобілізували більш як 4 тисячі військовозобов’язаних, але лише близько 30 волинських чиновників чи їхніх синів стали до зброї, хоча ухилятися від виконання конституційного обов’язку не можуть ні депутати місцевих рад, ні працівники виконавчої влади та органів самоуправління.
— Я б хотів їх усіх побачити в зоні бойових дій, — сказав учасник АТО Сергій Похила. Цього бійця, якому довелося прориватися з оточення, та його дружину Людмилу учасники прес-клубу зустріли теплими оплесками.
Не поспішають захищати свої домівки від терористів і біженці. Тільки троє чоловіків, які на Волині отримали такий офіційний статус, добровільно з’явилися до військкомату. Хоча у зоні Шацьких озер відпочиває чимало приїжджих із Донецької, Луганської чи інших східних областей, мобілізувати їх закон не дозволяє, бо приїхали в наш край не просити притулку, а швидше за все перечекати тривожні часи. Тим часом повістки приносять навіть у ті сім’ї волинян, де вже один із членів воює.
– У нашій сільській раді кілька таких випадків, – зауважив Іван Ткачук, сільський голова Довжиці, що на Маневиччині. – Кілька днів тому до війська покликали двох братів. В іншій сім’ї один син пішов служити в армію минулої осені, а другого мобілізували для участі в АТО.
— Старший брат загиблого Артема Карабана Олександр теж воює, — додав Ярослав Мудрик. — Як тепер змиритися батькам із тим, що він піде у вогняне пекло? Тому парламентарі мають затвердити законодавчу норму: якщо один із членів сім’ї воює, другий має підпадати під бронь.
— Доки вони не проголосували за цю норму, сільські, селищні голови повинні повідомляти працівників військкоматів про такі випадки, бо вони краще знають ситуацію у родинах своїх односельчан, — вважає Володимир Бондарук.

ЗАХИЩАЮТЬ СИНІВ ЧИ ПІДДАЮТЬСЯ НА ПРОВОКАЦІЇ?
— Ми матері тих хлопців, які служать у 72-й бригаді, — з розпачем у голосі зателефонувала жінка, яка не назвала свого прізвища. — На війні наші діти вже шостий місяць. Тепер їх хочуть судити, бо перейшли кордон із Росією. А вони хотіли жити. Треба щось робити, щоб допомогти їм.
— Чому Президент не поміняв генералів, які ще за Януковича розвалювали армію, а тепер, коли на Донбасі командири зверталися до них, щоб дали наказ відступити, мовчки відсиджувалися у Генштабі? — болючу тему продовжив ще один телефонний дзвінок.
Заступник голови обласної ради Ігор Гузь запевнив, що представницький орган краю підтримає своїх земляків, які опинилися у непростій ситуації. Але ким замінити бійців, якщо на Волині третя хвиля мобілізації викликала жіночі бунти?
— Найскладніше було в Ратному, — продовжив він. — Маю достовірну інформацію, що кілька священиків у храмах УПЦ МП закликали матерів та дружин перекривати дороги на знак протесту проти чергового призову до армії. Серед тих, хто підбурював, були й громадяни Білорусі та Росії. Вони скористалися тим, що у поліських селах стали масово розносити повістки. У Старовижівському районі, приміром, одночасно їх пішло аж 900!
— Певен, на нашій території працює широка мережа потенційно ворожої агентури, — погодився з колегою депутат обласної ради Віктор Прокопчук.— Регіонали, комуністи або, на жаль, віряни Московського патріархату ходять селами і розповідають, як важко зараз жити. Вони нібито проти війни, співчувають матерям, але не менш небезпечні, ніж сепаратисти з автоматами. Щоб попередити такі спонукання до протестів, треба створювати комунікативні центри і через голів сільрад, депутатів впливати на громади, формувати патріотичні настрої у місцевих жителів.
Помічник начальника обласного управління СБУ у Волинській області з координації антитерористичної діяльності Олександр Радчук погодився, що сепаратистські настрої на Сході спричинив і програш державницьких сил в інформаційній війні.
— Там поширювалися заклики, які викликали протистояння серед населення, — сказав він. — Тому важливо змінювати свідомість громадян, поліпшувати патріотичне виховання. Однак нині реагувати на сепаратистські прояви правовими методами важко. Для цього потрібно внести зміни у Кримінальний кодекс. Нині Служба безпеки є координатором антитерористичного центру, працює на попередження явищ, що загрожують державному суверенітету України.
Депутат обласної ради, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП протоієрей Віталій Собко зауважив, що працівники Служби безпеки мають пильно ставитися до біженців, зокрема жінок, які приїхали на Волинь без чоловіків.
— Серед них можуть бути й такі, чиї чоловіки воюють проти українських силовиків, — сказав він. — Одна моя знайома спілкувалася з жінкою, п’ятирічний син якої з дитячою безпосередністю розповів, коли його запитали про батька: «Папа работает. Он убивает хахлов».
На думку отця Віталія, надзвичайно важливий аспект — духовне єднання нації. Він переконаний, якби Україна мала єдину помісну Церкву, то протистояння на Сході не було б.
— Волинь показує приклад духовного єднання, — продовжив голова інформаційно-просвітницького центру Волинської єпархії УПЦ МП протоієрей Валентин Марчук. — Владика Ніфонт закликає опікуватися сім’ями, з яких чоловіки пішли захищати Батьківщину. Наші священики в проповідях говорять про патріотизм. Бо, як сказав Христос Спаситель, «Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто душу свою (тобто життя) віддасть за своїх ближніх». Українське військо підтримаємо благодійним марафоном, який ініціюємо 29 серпня. Відтак покажемо всій Україні, що добрі справи гуртують громаду.

ВОЛОНТЕРИ — «ШВИДКА ДОПОМОГА» ВОЛИНСЬКИМ СОЛДАТАМ
Саме завдяки їм вдалося прискорити використання коштів обласного бюджету, які депутати передбачили у Програмі матеріально-технічного забезпечення військових частин та правоохоронних підрозділів. 1 мільйон 875 тисяч гривень розподілені між районами та містами як додаткова дотація. Станом на 7 серпня вже використано майже половину цих грошей. За них закуплено бронежилети, тепловізори, медичне обладнання, запчастини до техніки, радіостанції тощо. Заявки на придбання військової амуніції та обладнання формували головним чином волонтери, повідомив заступник голови облради Ігор Гузь. Він пообіцяв подальшу співпрацю активістам, які добровільно взяли на себе цю соціальну роботу.
— Ми домовилися координувати дії за допомогою сайту «Волонтери Волині», який невдовзі запрацює, — поінформувала представник волонтерського руху Наталія Толмачова. — А від влади та підприємців очікуємо допомоги за кількома напрямками. Передусім просимо перевізників бронювати хоча б кілька місць у Києві для тих бійців, які їдуть зі Сходу додому у відпустку. Розраховуємо на розуміння власників супермаркетів, де зараз збираємо продукти для солдат. Добре було б тут обладнати стенди з продуктами для армії, щоб ті, хто хоче зробити пожертву, не ходили з довгими списками, а змогли швидко придбати необхідне. Формуємо індивідуальні аптечки та солдатські сухпайки. А ще дружинам та дітям військовослужбовців потрібна психологічна реабілітація.
— Санаторій матері і дитини «Пролісок» готовий прийняти як бійців, яким потрібно відновлювати сили після поранення та лікування, так і членів їхніх родин, — запевнила депутат обласної ради Валентина Касарда, директор оздоровниці.    
На Волині вони можуть скористатися послугами ще й інших закладів — санаторіїв «Турія» та «Лісова пісня», Згоранського дитячого санаторію, які є власністю територіальної громади. А заступник директора департаменту соціального захисту облдержадміністрації Оксана Гобод наголосила, що держава гарантує передбачені законодавством пільги учасникам АТО. 


Фото Олександра ФІЛЮКА.
На фото: Прес-клуб розпочався хвилиною мовчання у пам’ять про полеглих героїв АТО.