Кохання пахне.
Тобою.
Цей запах — не лише твої парфуми, змішані із запахом твоєї шкіри. Хоч, зізнаюся, і він збиває мене з ніг, коли я пригортаюся до тебе…
Кохання пахне. Тобою. Цей запах — не лише твої парфуми, змішані із запахом твоєї шкіри. Хоч, зізнаюся, і він збиває мене з ніг, коли я пригортаюся до тебе…
Мур КАА
Але це щось іще, змішане з відчуттям тебе всього — від твоїх очей, які так багато приховують, твоїх рук, які я люблю цілувати, до твоїх губ, які, торкаючись будь-якого міліметра мене, запалюють дивовижний вогонь пристрасті. Це той запах, яким я пахну ПІСЛЯ — він оточує мене ще довго, я кутаюсь у нього, аж поки він не розтане у запахах звичних і щоденних… Й однаково — це ще не все. Запах є і в мого відчуття твоєї влади наді мною, твоєї ніжності й сили, якою ти вмієш мене упокорити… Він невловимий, але гострий, так чують одне одного ті, хто зв’язаний нерозривною ниткою, хоч я і не доберу слів, щоб його описати. У світі, де найбільш недоречні присвійні прийменники, ти — МІЙ. Є запахи, наражаючись на які, я не можу не думати про тебе. А ти цьогоріч жодного разу не приїхав улітку. Тому моя любов досі з присмаком жасмину і весняних вечорів. А ще вона пахне осіннім парком і трояндами дивного кольору, подарованими тобою колись. Любов з дощем і гірчинкою опалого листя. З післясмаком листя спаленого. А іноді засніжена й пронизлива. Зі смаком рому і журавлини в цукрі… В ній щось, що так і не вкладається в слова, але примушує божеволіти від того, як давно я не вдихала цей запах… Ти приїдеш. Я знаю, так буде. Мріями про тебе — стомленого підкилимними битвами в жорстоких чоловічих світах, я потроху розхитую всесвіт, наближаючи їх втілення. Ти далеко, але карта випаде. Пасьянс складеться. Складеться дуже дивно й непередбачувано. Неочікувано для тебе… Я уявляю, як твій автомобіль вирине із безодні вечора, як я занурюся в твій запах (парфуми, шкіра, влада, сила і пристрасть), як обніму тебе, як зникнуть уламки чужих реальностей, котрі ти носиш на собі… Я скажу, що дуже скучала. За тобою. Бо ти… Ти особливий. Для мене. Я спитаю, де ти так довго був. Ти поцілуєш мене. А далі… Все це любов, яка пахне. Все це музика, під яку хочеться кохатись. І знову здасться, що реальність зникла. Звична реальність. З’явилася інша — реальність з назвою «ми». І хоч ти навіть телефонуєш нечасто, ЦЯ реальність не зникає. Ще не час. Айсберг, я знаю, що ти приїдеш. Покинеш колись на трохи свій щоденний убивчо–банальний, а іноді страшний і небезпечний світ з багатоходовими комбінаціями набридлих ігор, в яких ти не довіряєш ні своїм, ні чужим. Бо я тобі не своя й не чужа. Я в паралельній реальності. Я просто хочу, щоб іноді ти відкладав зброю. Я хочу тебе любити. Такого. Хочу вдихати твій запах. Бо любов пахне тобою…
