ЧОМУ Ж НЕ ПОВІДОМИЛИ ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ ЗЕМЛІ?

Просимо редакцію втрутитися у вирішення спірного питання, яке стосується наших земельних ділянок (приблизно по 5—6 соток у кожного), що знаходяться на вулиці Ставковій у селищі Маневичі

На ці земельні ділянки претендує працівник прокуратури селища Маневичі п. Болоткіна. Вона з дозволу селищної ради оформляє проектну документацію на володіння площею 30 соток землі для ведення особистого сільського господарства. Перш, ніж надати їй цей дозвіл, місцева влада повинна була зібрати усіх нас і запитати, чи ми не бажаємо її приватизувати. Цими земельними ділянками наші батьки, та й ми користуємося понад 65 років. Ще у 50–х роках власноруч їх виробляли наші батьки із дозволу дирекції Маневицького лісгоспзагу (вона була власником цієї лісової заболоченої місцевості). На цей час ця земля межує з установою ОВ 302/42 і належить до екологічно забрудненої території. Поряд протікає каналізаційний рівчак цієї установи, знаходяться корівник, свинарник.
Наші батьки неодноразово зверталися до органів місцевої влади із проханням приватизувати свої земельні ділянки, але завжди отримували негативну відповідь: то земля належить лісгоспу, то за 50 метрів від установи не можна приватизовувати, бо санстанція не дозволяє — екологічно забруднена зона. Тепер ця земля належить Маневицькій селищній раді, її, виявляється, можна використовувати і приватизовувати для ведення особистого сільського господарства. Цілком можливо, що згідно із земельним законодавством через рік сім’я Болоткіної переоформить десять соток землі для цільового використання і з’явиться ошатна забудова, а про сільське господарство ніхто й мови не вестиме. Нас, простих людей, має влада за ні за що. Ми теж хотіли б стати власниками землі, якою родини користуються давно, адже затратили чимало коштів, праці.
Хто ж так зневажливо поставився до багатодітних сімей, в яких є інваліди першої і другої груп, діти війни? Якби нас вчасно поінформували, то цієї неприємної ситуації не було б. Тепер ми оббиваємо пороги селищної ради, прокуратури району та інших установ, але нічого втішного не отримуємо.
З повагою до редакції
М. І. ВАКУЛІЧ, К. В. ШИЛІНА,
Н. П. РОДЕНКО, Н. П. ПРИСТАЙ,
П. Л. КОВЕНКО, К. М. БАБІЙ, Т. В. МИТКАЛИК.