Чим переймалася і з чого дивувалася минулого тижня редактор відділу освіти газети «Волинь-нова» Леся БОНДАРУК...
Чим переймалася і з чого дивувалася минулого тижня редактор відділу освіти газети «Волинь-нова» Леся БОНДАРУК
…ЩО ШЕВЧЕНКОВИЙ «КАВКАЗ» НІБИ СЬОГОДНІ НАПИСАНИЙ І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!
Їхня війна починалася так само, як і наша: 20 років тому, 26 листопада 1994–го, проти незалежної Ічкерії на чолі з Джохаром Дудаєвим Росія з кількох напрямків ввела до Грозного понад три тисячі «ополченців» та півсотні танків із російськими солдатами. Відтоді не один раз мені з друзями доводилося в Києві протестувати проти кремлівської політики геноциду чеченців у часи першої та другої російсько–чеченських воєн. І відтоді не купую російських товарів. Коли у вересні 2005 року я була у Вільнюсі (Литва), близький соратник Джохара військовий авіації Вітас Ейдукейтіс запросив мене на вечерю до синів Джохара Дудаєва — Авлура і Дегі. Ми їли чеченські страви, Вітас розповідав про знищення Грозного та інші страшні реалії війни. А за кілька місяців повідомив, що скоро приїде до Києва разом із дружиною Джохара Аллою Дудаєвою, яка тоді жила в Туреччині: терміново вивозив її через Україну, щоб врятувати від переслідувань російського ФСБ. Сьогодні на Сході України проти сепаратистів та російських військових і найманців воюють не лише українці. Проти кадирівців, яких Путін прислав через Рамзана Кадирова, воюють і чеченці Міжнародного миротворчого батальйону добровольців імені Джохара Дудаєва. У цьому підрозділі, створеному в березні 2014 року, окрім чеченців, пліч–о–пліч з українцями захищають Донбас татари, дагестанці, азербайджанці, грузини та литовці. — Кадирівці — не чеченці. Бо той, хто продав свою батьківщину, втратив національність, — вважає керівник добровольчого батальйону Іса Мунаєв, полковник поліції, бригадний генерал, колишній військовий комендант Грозного, керівник організації «Вільний Кавказ». — Мене і моїх товаришів, які проживають у європейських країнах, взяти таку активну участь у долі народу України спонукала не тільки солідарність з українцями, які стали жертвою російської військової агресії. Нами керувало прагнення убезпечити наш загальноєвропейський дім — Європу, що в різний історичний час прихистила й дала і політичний, і гуманітарний притулок сотням тисяч кавказців, які рятувалися від російського геноциду. Минулого тижня відновлення запеклих боїв чеченців проти російських окупантів у Грозному стало тривожним дзвінком для Путіна. І свідченням того, що Ічкерію таки не вдалося приборкати. Чимало українців у соціальних мережах бажали нескореному народу перемогти кремлівського злого карлика. А деякі чеченці у «Фейсбуку» жартома поставили таблички з написом: «Порошенко, введи війська! Геть кремлівську хунту!» Відкриття другого фронту на Північному Кавказі може кардинально змінити ситуацію на Донбасі. Тоді донецькі та луганські сепаратисти проситимуть у Києва про справжнє перемир’я.
… НЕВЖЕ НАСТАНЕ КІНЕЦЬ ЕРИ ТАБАЧНИКІВСЬКИХ ПІДРУЧНИКІВ? «Нарешті дітям повернуть дитинство» — так із надією батьки і вчителі зустріли новину з Міністерства освіти і науки про розвантаження навчальних програм для учнів початкових класів. Ніколи не забуду, як уже за місяць після початку навчального року ніяк не могла пояснити доньці–третьокласниці зміст домашнього завдання. Проста вправа була написана у підручнику з математики так, що й дорослий мало що второпає: «Знайди всі можливі значення змінної, виражені круглими трицифровими числами, для яких нерівності будуть істинними. с — 600 >200…». Довелося телефонувати вчительці, щоб проконсультувала, що потрібно зробити. А в українській мові вже на 15–й сторінці звучить питання про ознаки художнього й наукового тексту, у зошиті з розвитку мовлення просять попрацювати «з деформованим текстом». Підручники з англійської мови містять чимало помилок і неточностей, через що вчителі часто від них відмовляються і вчать за посібниками, які змушені докуповувати батьки. І досі користуються учні «Природознавством» Ірини Грущинської, затвердженим за Табачника. Коротенькі параграфи хоч і гарно ілюстровані, але зовсім не дають цікавої й доступної інформації. Для прикладу, в розділі «Де на землі міститься вода?» сказано: «У давнину вважали, що на Землі існує єдиний і неподільний Океан–море. Тепер ми називаємо його Світовим океаном. Він ділиться на чотири величезні частини — океани». Логічного і зрозумілого визначення поняття «Світовий океан» у книжці так і не подано, зате в параграфі від школяра вимагають поміркувати, яким він собі уявляє Музей Світового океану. Після навчання за таким підручником навіть дорослий починає ненавидіти предмет і школу загалом. А що казати учням, які часто не розуміють, чого від них хочуть, тому приносять погані оцінки? І батьки починають шукати репетиторів. — Через надмірне та ні науково, ні дидактично не виправдане навантаження у школі діти втрачають мотивацію до навчання, а вчителі — до викладання, — вважає заступник міністра освіти і науки Павло Полянський. І обнадіює: першими полегшення уже відчують учні четвертого класу. На сайті Міністерства освіти для всезагального фахового обговорення уже представлено реформований варіант програм зі скороченою кількістю уроків. До 1 березня 2015 року розвантажать навчальний зміст для 1–3 класів. Важливо, що для молодших школярів скасовано державні підсумкові атестації, їх замінять звичайними контрольними. Із 15 грудня розпочнеться конкурс підручників для четвертого та сьомого класів. На спеціальному інтернет–сайті електронного депозитарію викладуть макети пропонованих до видання посібників, які можна буде переглянути й обговорити, і найкращі запропонують до друку. Важливо, щоб ні вчителі, ні батьки не чекали пасивно, що хтось змінить ситуацію на краще.
… НОВОЮ ВИСОТОЮ САШКА ПОЛОЖИНСЬКОГО Рік тому пісня лідера гурту «Тартак» Олександра Положинського «Брат за брата» стала гімном Євромайдану. Її навіть переклали у Польщі й виконували, щоб підтримати українців. У часи Помаранчевої революції великої популярності зажив твір «Я не хочу бути героєм України», бо «не шанує героїв моя країна». А пісня «Не кажучи нікому», яка розповідає про героїчний бій чоти УПА з німецькими нацистами в селі Новий Загорів Локачинського району, є своєрідним пам’ятником борцям за волю України і неодмінним атрибутом фестивалю «Бандерштат». Вона і про сьогоднішніх патріотів, які віддають своє життя за Україну: доброволець «Айдару» тернополянин Віктор Гурняк, який зіграв у кліпі на цю композицію пораненого повстанця, восени загинув на Донеччині… І тепер «Тартак» збирається із концертами на Схід України. Днями Сашко Положинський виклав в інтернеті для вільного прослуховування і скачування нову, надзвичайно цікаву маршову композицію «Висота / Ніхто Крім Нас», яку створив для українських десантників. Тим, хто не має змоги прослухати пісню, пропонуємо вчитатись у її слова. Особливо мене надихають: «Ніхто, крім нас!».
ВИСОТА / НІХТО КРІМ НАС «Ніхто, крім нас», — сказали хлопці стиха І завдали на плечі вантажі. Нехай за цих людей ковтнемо лиха, Бо хоч не рідні, але й не чужі. Вгризаємось у землю і у скелі, Але сповна виконуєм наказ. Чи в лісі, чи в степу, а чи в пустелі — Ніхто, крім нас! Ніхто, крім нас! Приспів І хай, як завжди, манить висота, І білі куполи над головою, Але сьогодні вища є мета У нас з тобою, у нас з тобою. Тримають нас смугасті наші душі, Штовхає нас потужний серця стук. І жоден з нас присяги не порушив, І зброї теж ніхто не випустив із рук. Долаєм перешкоди і простори, Несем з собою міцності запас, Бо знають всі — моря, поля і гори — Ніхто, крім нас! Ніхто, крім нас! За нашими надійними плечима Родини й друзі, села і міста. Живи спокійно, рідна Батьківщино, Нам проявити час себе настав. І ті, котрі приходять нам на зміну, Почують і повторять безліч раз, Що від зародження і до загину Ніхто, крім нас! Ніхто, крім нас!
