КОЛИ Ж НАРЕШТІ СКІНЧИТЬСЯ КРИЗА?

Зал то тамував подих, то вибухав сміхом, то крадькома втирав непрохану сльозу. На сцені Локачинського районного будинку культури Козлівський сільський аматорський народний театр грав виставу «Криза» за п’єсою львівського драматурга Ореста Огородника

Валентина ШТИНЬКО

А може, й не грав, а проживав, тільки у сконцентрованому вигляді, наше сьогочасне життя із його типовими проблемами: нерозв’язним, немов гордіїв вузол, квартирним питанням, безробіттям, бідністю, а відтак — і конфліктом поколінь, пошуком щастя за кордоном, ницістю, дріб’язковістю і величчю душі.
Після спектаклю випадково почула розмову двох чоловіків:
— Ну як, сподобалось? — запитав один.
— Та воно ж наче про мене. Тільки трохи сумно. Щось тій кризі кінця не видно, — відповів другий.
У головній ролі Охріма Каланчука — художній керівник, режисер і натхненник аматорського колективу Ярослав Жулінський. А розпочинається дійство сценою, в якій його син Роман репетирує майбутню розмову з батьком. Він має переконати, що жити у будинку для престарілих йому буде краще. На цьому наполягає владна й енергійна невістка Надія (завідувачка клубу села Маньків Дарина Кужель). Може, не така вже й бездушна Романова дружина, яка все ще мріє про «нормальний сімейний секс», але повиростали діти, Охрімові внуки, і їм також потрібен життєвий простір. Та замість дому престарілих Охрім планує одружитися із сусідкою Мартою, в яку був закоханий з юності і яка тепер овдовіла. Марту колоритно зіграла пенсіонерка Марія Рибкевич. Щоб забезпечити коханій гідне життя із закордонною весільною подорожжю включно, Охрім приводить її у свою квартиру, яку змушений ділити із сім’єю сина, а Мартине житло здають квартирантам. Комізму і водночас трагізму ситуації додають внуки. Остап (директор Будинку культури села Новий Загорів Віктор Новосад) — студент консерваторії, якому нічим заплатити за навчання, втілення вихованості й толерантності. Але у найдраматичніший момент з’являється його дівчина Наталя (директор Будинку культури села Крухиничі Ірина Кошелюк), вагітна… трійнею. Його сестра Орися (методист районного Будинку культури Світлана Хамежук) одержима прагненням потрапити у модельне агентство й вирватися за кордон, у Париж. Водночас анічогісінько не робить, щоб мрія збулася, а видурені «на портфоліо» у батьків гроші прогулює. Ще одна сюжетна лінія — сусідка Віра, діти якої виїхали за кордон. Замість сімейного тепла і затишку вона отримує звідти модні «шмотки», а побувавши в гостях, усвідомлює: «Добре там, де нас нема». Віру зіграла домогосподарка із Локач Світлана Білявська.
Одразу після спектаклю ми зустрілися з Ярославом Жулінським, якому практично не довелося знімати гриму, адже з головним героєм вони майже ровесники. Як він розповів, звання народного колектив носить із 1992 року, а виставою «Криза» вони його нещодавно підтвердили.
Те, що цей без сумніву унікальний колектив, створений у невеличкому селі, стільки років не просто існує, а щоразу дивує новими творчими знахідками (зіграно понад два десятки вистав, здобуто не одну нагороду, увагу преси й телебачення: про Козлівський аматорський театр розповідали «Інтер» і Перший національний), — безперечно, загадка не лише таланту, а й великої любові.
Ярослав Жулінський завше мріяв про театр і, на відміну від героїні «Кризи» Орисі, йшов до своєї мрії наполегливо, крок за кроком. У 1972 році здобув фах режисера в Луцькому училищі культури і мистецтв. Ну, а якщо в селі чи райцентрі театру нема, то його можна створити, об’єднавши однодумців. Важка це справа. Але, як довів Ярослав Жулінський, цілком реальна. Проблеми? А як же без них? Треба готувати людей, адже хтось відходить, комусь через життєві обставини не до театру. І хоч у резерві є чимало людей, на «Кризу» запросив переважно культпрацівників, так надійніше. І не помилився, Козлівський сільський аматорський народний театр запросили на Всеукраїнський фестиваль, який відбудеться в Очакові Миколаївської області. З Волині такої честі удостоїлися ще колектив із Нововолинська і Луцький театр «Гармидер». Але, щоб поїхати на фестиваль, потрібно понад 20 тисяч гривень. А де їх узяти? Тож, найімовірніше, фестиваль пройде без них, а виступлять самодіяльні артисти у санаторії «Лісова пісня», куди їх також покликали.
… Ще й досі у пам’яті сцени з вистави «Криза» у виконанні сільських аматорів сцени, а в голові — невідступна думка: де взяти владу, яка нарешті зрозуміє, що, не вкладаючи гроші в культуру, змушена буде вкладати їх у танки й бронежилети.

На фото: Сцена з вистави «Криза» – Надя (Дарина Кужель) і сусідка Віра (Світлана Білявська), яка повернулася із закордонних мандрів.