«Я ОБМАНУВ БИ ЛЮДЕЙ, ЯКБИ СКАЗАВ, ЩО ТЕПЕРІШНЯ МОЛОДЬ ПОГАНА»

З авторитетним освітянином, директором Луцького педагогічного коледжу Петром Бойчуком (на фото) напередодні 1 вересня ми домовились поговорити про ті серйозні зміни, які зараз відбуваються в освіті, зокрема, у зв’язку з прийнятим Законом «Про вищу освіту». Але розмова вийшла набагато ширшою — Петро Микитович захоплено розповідав про працівників і учнів свого коледжу, про три спортзали, три хори, потужну художню самодіяльність, фестивалі, змагання, студентські об’єднання… «У нас до тисячі студентів задіяні у позакласній роботі — педагог має розвиватись!» — упевнений директор

Василь УЛІЦЬКИЙ

МРІЯ – СТАТИ АКАДЕМІЄЮ!..
Луцький педколедж – один із двох в Україні педагогічних навчальних закладів І—ІІ рівня акредитації, який, крім молодших спеціалістів, готує ще й бакалаврів, тобто дає базову вищу освіту, – розповідає Петро Микитович. – В цьому наша унікальність. Вищу освіту ми надаємо уже 11 років. Бакалаврів готуємо за трьома спеціальностями – початкова освіта, дошкільна освіта та музичне мистецтво. Нема бакалаврату лише на спеціальності «Фізичне виховання». Можу похвалитись, що в цьому році наш коледж успішно пройшов акредитацію і отримав ліцензію на підготовку кадрів за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр до 2025 року. Тож нашу давню мрію залишитись у вищій освіті ми вже досягли. А щоб закріпитись у ній, йдемо до наступної мети – стати академією і готувати магістрів. Спочатку – на найпопулярнішій спеціальності «початкове навчання», де навчається 700 учнів. Сподіваюсь, що через два роки цей задум буде втілений.

ВСТУПИТИ ДО ЛУЦЬКОГО ПЕДКОЛЕДЖУ МОЖНА БУДЕ ТІЛЬКИ  ПІСЛЯ 11 КЛАСІВ
– Оскільки заклад багато років ішов до того, щоб надавати вищу освіту, – у нас, зокрема, працює 33 доктори та кандидати наук – можемо легше знайти своє місце на ринку освітніх послуг. 2016 рік — останній, коли заклади І—ІІ рівня акредитації набиратимуть абітурієнтів на базі 9 класів на здобуття диплома молодшого спеціаліста. Далі буде здійснюватись підготовка лише молодшого бакалавра та бакалавра і тільки на базі 11 класів, – якщо отримають відповідні ліцензії. Згідно із новим Законом «Про вищу освіту», якщо навчальний заклад протягом найближчих двох років не отримає ліцензії на підготовку молодшого бакалавра і протягом наступних ще п’яти – на бакалавра, то він автоматично переходить у професійну освіту. Але як тут бути таким навчальним закладам, як Володимир-Волинський педагогічний коледж, трьом медичним коледжам, училищу культури та мистецтв, які готують тільки молодших спеціалістів? Якщо навіть за два роки вони проліцензуються на молодшого бакалавра, то тут теж виграш сумнівний, адже на всіх не вистачить випускників 11 класів.
Бо на кого вчитися абітурієнту – на молодшого бакалавра чи одразу на бакалавра, щоб двічі не поступати? Звісно, що вибере диплом бакалавра, якого готуватимуть на Волині Східноєвропейський університет, Луцький технічний університет та наш коледж. Іншим навчальним закладам не вистачить абітурієнтів на базі         11 класів. І це вже показав нинішній рік, коли 12 відсотків випускників не склали незалежного оцінювання з української мови та літератури на необхідних мінімальних 100 балів, і позбулись права здавати документи на здобуття вищої освіти.
В Україні на сім випускників вищої школи припадає лише один випускник професійно-технічної. А має бути навпаки (у нас – 803 виші, а в півтора раза більшій за населенням Франції – 80. — Авт.). Тому задум Міністерства освіти поставити все з голови на ноги зрозумілий. Але якщо взяти коледжі, які готують, наприклад, спеціалістів у технічній сфері, то нема нічого страшного, що вони перейдуть у професійно-технічну освіту і готуватимуть кваліфікованого робітника та молодшого спеціаліста. А як бути з педагогічними, медичними, творчими навчальними закладами І—ІІ рівня акредитації, – не зрозуміло. Можливо, вони мають отримати якісь преференції щодо ліцензування за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, наприклад, чи дозволити їм готувати молодшого бакалавра на базі 9 класів? Не знаю. Тут закон потребує доопрацювання.
нова проблема для майбутніх абітурієнтів — зно з іноземної мови
Зовнішнє незалежне оцінювання – без сумніву, прорив в українській освіті. Але наступного року запроваджуються нововведення, які викликають певну тривогу. Адже обов’язковим для здачі предметом стане іноземна мова. Думаю, що далеко не всі учні, насамперед із сільських шкіл, зможуть набрати необхідну кількість балів, які дадуть змогу вступати у вищі навчальні заклади. Спокійним можна бути хіба що за випускників спеціалізованих шкіл. А куди подінуться ті, які не здадуть? Як один із варіантів – частину з них забере Польща, яка гостро відчуває нестачу абітурієнтів через їхній відтік на Захід. Матимемо вимивання людського капіталу.
…Чомусь популярною для здачі серед абітурієнтів є географія. Але скільки того предмету у школі? Кілька годин. А виші випускають окремо географа, біолога, хіміка, математика тощо. Хіба їх не можна поєднати? Фізику з хімією, наприклад, чи історію з українською мовою. Щоб учитель міг читати одразу кілька предметів. Бо він же не зможе сидіти за 200 гривень у школі на кілька годин і тоді замість нього викладатиме нефахівець. Упевнений, що за час навчання 3—4 спеціальності опанує будь-хто. Пропонуємо таку ідею міністерству, але наразі її не підтримують.
От ми у педколеджі випускаємо вчителів початкових класів із додатковою кваліфікацією вчителя англійської мови у початковій школі, вчителя інформатики у початковій школі, сурдопедагога тощо. І багато хто влаштовується саме по другій спеціальності. Я взагалі думаю: чому вчитель початкових класів не може мати додаткової кваліфікації вихователя дошкільного закладу? Цілком можна поєднати, а не готувати окремо спеціалістів для початкової та дошкільної освіти.

«ЧОМУ НАШІ ДІТИ НЕ МАЮТЬ ЧАСУ НА БАРИ?»
– В останні років десять до нас приходять дуже серйозні і відповідальні абітурієнти. Можливо, тому, що маємо великий конкурс і відбираємо найкращих. Я б обманув людей, якби сказав, що теперішня молодь погана. Знаєте, як люблять інколи говорити: от ми років 30—50 тому були не такі, як теперішня молодь… Ні. Сьогодні абітурієнти набагато більш розвинуті, вміють використовувати багато джерел інформації. З ними непросто викладачеві, який не працює над собою. Про такого вони скажуть: хочемо іншого.
Ми даємо змогу студентам розвиватись. У коледжі – дуже багато гуртків художньої самодіяльності, технічних гуртків, спортивних секцій. Одних хорів – три! В кожному співає до ста людей. Не знаю, чи є ще десь навчальний заклад, де б співало стільки людей. І хочу сказати, що в останні роки у нас нема жодного правопорушення. Чому? Тому що діти не встигають іти в бари – вони постійно чимось зайняті. 


ІЗ ДОВІДКИ ПРО НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД:
«НАШ ВИПУСКНИК – НАЙМОЛОДШИЙ ГЕРОЙ УКРАЇНИ»
19 грудня 1939 року створено Луцьку педагогічну школу для підготовки учителів початкових класів. 1 січня 1945 року педагогічну школу реорганізували в Луцьке педагогічне училище. Сучасне приміщення навчального закладу побудоване у 1976–1979 роках. 24 липня 2003 року Луцьке педагогічне училище реорганізоване у педагогічний коледж. З 2004 року заклад готує бакалаврів. У 2006 році запроваджено заочну форму навчання.
У коледжі навчається 1778 студентів, працює 230 викладачів. Більшість педагогів – 54% – спеціалісти вищої категорії. У навчальному закладі трудиться один заслужений працівник освіти, три заслужені працівники культури та один заслужений діяч мистецтв України, є 33 доктори та кандидати наук і 34 аспіранти та здобувачі.
Двоє випускників Луцького педагогічного коледжу – Володимир Прокопчук та Артем Карабан – загинули, виконуючи свій обов’язок у зоні антитерористичної операції на Сході. Ще один випускник – Володимир Гринюк (на фото) – за подвиг у війні проти російсько-терористичних військ у 28 років став наймолодшим Героєм України.


ІЗ ДОВІДКИ ПРО ДИРЕКТОРА:
«РЕКОРД БОЙЧУКА НА СТОМЕТРІВЦІ НЕ ПОБИЛИ Й ДОСІ»
Петро Микитович Бойчук – директор Луцького педагогічного коледжу, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти України, Голова ради директорів вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації Волині, автор ряду монографій та посібників.
Закінчив Володимир-Волинське педагогічне училище (рекорд цього навчального закладу з бігу на 100 метрів, який встановив Петро Бойчук, не побито й досі) та фізико-математичний факультет Луцького педінституту.
У Луцьке педучилище імені Ярослава Галана прийшов простим викладачем у 1987 році з посади другого секретаря обкому комсомолу. З комсомольської роботи пішов внаслідок так званої горбачовської чистки кадрів – виявилось, що дядько Петра Микитовича був зв’язковим УПА. У 1990 році Петро Бойчук став заступником директора з навчальної роботи Луцького педагогічного училища, а в 2007 році очолив цей навчальний заклад.
Разом із дружиною Марією виховали двох доньок, мають 5 онуків.

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.