І старі дерева стали скульптурами
Проїжджаючи місто Дубно Рівненської області, знамените насамперед своїм давнім кам’яним замком та історичним музеєм, не можна оминути парк із великими дерев’яними фігурами. Серед них — казкові герої та історичні постаті. Минулого тижня ми познайомилися з автором цих оригінальних творів Миколою Бондарчуком (на фото), і він розповів, як старі дерева — тополі, липи, акація та канадський клен — стали парковими скульптурами...
Кость ГАРБАРЧУК
СКІЛЬКИ ВАМ ПЛАТЯТЬ?
У Миколи Бондарчука міцний потиск руки. Воно й не дивно, адже за своє життя він натесав не один вагон стружки. Ми розмовляємо у парку імені Шевченка, а біля дерев’яних фігур залюбки грається малеча.
— Це ж дуже добре, що вони подобаються дітворі, — посміхається майстер. — Значить, несуть у собі позитивну енергію. У поганому місці малюки ніколи не будуть так веселитися.
Підходимо до крайньої фігури і Микола Бондарчук пояснює:
— Це було фактурне дерево, тільки старе, а вийшла українська народна казка «Ох». Я намагався показати всі перевтілення головного героя, який із ледачого парубка став моторним козаком. Пам’ятаєте сюжет? Найважче було вирізати вуздечку, адже вони є різними. Тоді взявся за «Дерево казок». Зі зрізаного пенька вдалося зробити ще одного улюбленого героя — Колобка.
Пан Микола зазначив, що досить непросто було працювати у парку — це ж не в майстерні, де можна зосередитися й ніхто не заважає. Найбільше йому допомагали дітлахи. Не встигав за ними встежити, як вони стамескою вже щось колупали чи пилкою відрізали. Маленькі помічники ще й сюжети підказували. Саме на їхнє замовлення зробив Котигорошка. Неподалік фігура, яку автор назвав «Материнство», — модерна скульптура у формі яйця: мати, батько і дитя.
Микола Бондарчук переконаний: кожне дерево має душу, тільки потрібно її відчути та побачити. Іноді доводиться добряче біля нього попрацювати, щоб це зрозуміти. Буває, підкидає дрова в грубку, а якесь поліно відкладає, бо помітив у ньому щось незвичайне і хоче дати йому друге життя — створити фігурку чи свічник.
Микола Бондарчук переконаний: кожне дерево має душу, тільки потрібно її відчути та побачити.
Майстер із посмішкою пригадує, що найчастіше йому ставили два запитання: «Що це ви робите?» й «Скільки вам платять?» — Якось підійшов до мене один чоловік і поцікавився: «Працюєте? Але не сподівайтеся, що вам подякують». Були й такі «оптимісти», проте це додавало ще більшого азарту, — стверджує різьбяр.
ТАРАС БУЛЬБА ПОСЕЛИВСЯ У ДУБНІ
Свою історію має й ангел–охоронець України з національним гербом. Як розповідає пан Микола, якраз розпочалися криваві події на Донбасі, в наступ перейшов агресивний «рускій мір». Саме ці події спонукали майстра до створення скульптури. Вирізаючи фігуру, він за компасом визначав, де схід, — саме туди спрямований погляд ангела, який став на захист нашої країни та водночас є вісником добра. Гоголівського Тараса Бульбу митець задумав у народному стилі. Літературний персонаж мав випромінювати гумор та оптимізм. Але вже під час роботи довелося вносити певні зміни, дати йому в руки герб міста, якого, згідно з повістю, він так і не здобув. — Мій Тарас Бульба таки поселився у Дубні, — пояснює творчий задум різьбяр, — корінням тополі вріс у нашу землю. І князь Острозький зіграв ключову роль в історії міста, був одним із фундаторів замку. Тому тут його фігура. Тепер у дубнівському парку імені Тараса Шевченка можна проводити уроки вітчизняної історії. Як на мене, найкраще вдалося втілити образ Михайла Грушевського, який був направду видатним науковцем та поганим політиком. — Коли вирізав цю фігуру, люди цікавилися: хто ж це такий? А я їм відповідав: ви 50 гривень маєте? Спочатку наставала пауза, дехто навіть виймав купюру, і лише після цього люди починали розуміти, що це буде Михайло Грушевський. Хочу пояснити, що фігури не є пам’ятниками. Вони лише тимчасові паркові скульптури, які прикрашають міський ландшафт. На їхнє встановлення навіть не потрібно спеціального дозволу. Майстер каже: були побоювання щодо вандалізму, але городяни дуже бережно ставляться до його робіт. Тільки Тарасові Бульбі якісь дівчатка нафарбували нігті.
* * *
За словами Миколи Бондарчука, автором ідеї створення паркових скульптур у Дубні стала радник міського голови Валентина Пилипівна Трифонова. Різьбяр підготував ескізи. Процес реалізації задуму був тривалим. Спочатку зрізали старі дерева на висоті 4–5 метрів. Дали їм відстоятися й визначилися з героями. Міський голова Василь Михайлович Антонюк у 2014–му запропонував перенести сюди пам’ятник Кобзареві. Так завдяки спільним зусиллям громади невпорядкована колись територія при в’їзді у Дубно стала парком імені Тараса Шевченка — улюбленим місцем відпочинку та дитячих забав, адже тут змонтували ще й ігровий майданчик.
Довідка «Волині–нової»
Микола Бондарчук — майстер декоративно–прикладного мистецтва, професійний різьбяр по дереву, педагог і філософ. Закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки за фахом педагогіка і методика початкового навчання та образотворче мистецтво. З 1983 року брав участь в обласних, республіканських і всесоюзних виставках. Створив кількасот оригінальних авторських робіт. Учасник міжнародних фестивалів, конкурсів та науково–теоретичних конференцій. Автор науково–популярного видання «Начизм», краєзнавчих і мистецтвознавчих публікацій. Статус — вільний художник.
Фото Костя ГАРБАРЧУКА.
