— Пригощайтеся пиріжками з вишнями, — запрошував сусід у купе. — Донька з онукою напекли. Ще б чаю. Він у потязі має особливий смак...
— Пригощайтеся пиріжками з вишнями, — запрошував сусід у купе. — Донька з онукою напекли. Ще б чаю. Він у потязі має особливий смак. Пиріжки так пахли… А смак! — Їдете до Львова чи кудись далі? — запитав. — До Львова… І я… Їду на побачення… зі спомином. Ми у липні з Іванкою, дружиною моєю покійною, познайомилися
Ольга ЧОРНА
Статний сивий чоловік у світлому лляному костюмі виглядав щасливим і засмученим водночас. — Іванка ступала по бруківці на пальчиках. Думав — балерина. А це, виявилось, вона була в позичених босоніжках. Боялася підбори обдерти. Невисокі, кумедні, квадратні наче. А яку косу мало це дівчисько! Воно пройшло повз мене. А я стояв, наче вкопаний. Мало не прогавив долю. Серце напоумило: чого стоїш, доганяй хутчій. І я полетів. Зупинив. І випалив: «Я кохаю вас!» Дівчина кліпала очима. А я відчув: не лише моє обличчя, а й п’яти почервоніли. А ще подумав: що б сказали батьки, довідавшись про таку «крамолу». Іванка та Дмитро вчилися в університеті на різних факультетах. Три роки зустрічалися. Одружилися після закінчення навчання. Щороку в липні їздили до Львова. Ці поїздки стали для них талісманом. — Іванка, як тоді, ступала на пальчиках по бруківці. А я заново в неї закохувався. Ми були щасливі, як діти. Тридцять років прожили разом. І жодного липня не пропустили. А потім дружини не стало… Напровесні. Це була невимовно тяжка втрата. Незчувся, як минула весна, настало літо. Як збіг червень. Одного липневого дня донька розбудила його: — Тату, пора вставати на потяг. Сьогодні ж… Він уперше їхав до Львова сам. Вдома було погідно. А там — дощ… У полудень виглянуло сонце. Здавалося, воно світило для нього. Це наче душа Іванки усміхалася з небес. І його душа усміхнулася у відповідь… Уже десять років він їздить на початку липня на побачення зі спомином. «Цок… цок… цок…» Вистукують мелодії жіночі підбори на старій бруківці. Сивий чоловік присів на лавку. Поруч — хлопець із букетом ромашок на тендітних ніжках. Підбігла дівчина з довгим розпущеним волоссям, зі смішинками в очах. Хлопець подарував їй квіти, підхопив на руки, закружляв… Сивий романтик з усміхом дивився на закоханих. А серце стискалося від смутку…
