У Джамбулатовича — українська душа!

Алла ЛІСОВА

ДАВ ОБІЦЯНКУ МАМІ — І ВИКОНАВ

Один епізод із шкільної юності закарбувався у пам’яті Магомеда Джамбулатовича на все життя. Будучи дев’ятикласником, перейнявся тим, що старшій сестрі треба робити операцію, а немає грошей. Мамі, яка на той час одна виховувала чотирьох дітей (тато помер, коли Магомеду було 12 років), довелося продати корову-годувальницю. Саме тоді, бачачи сльози найближчої людини, вирішив: стану лікарем і намагатимуся допомагати рідним.

Свої інколи відчайдушні кроки пояснює просто: «Коли жертвуєш собою заради інших — це крок до Раю»….

 

Спочатку планував реалізувати свою мрію у Львові. Але ходили чутки, що за вступ до медінституту потрібно заплатити 5 тисяч карбованців. Це була захмарна сума, тому хлопець із невеличкого села далекого Кавказу поїхав пробувати свої сили в Київ. Каже, чомусь тягнуло його в Україну. Пригадав, як вони, шестикласники, до якоїсь революційної дати інсценізували твір, де представляли 15 республік СРСР. Тоді Магомед презентував Україну, вивчив українську пісню і читав текст українською. Відтоді наша країна та її мова стала близькою й рідною дагестанцю Магомаєву. Він навіть змінив мусульманську віру на християнську, аби слово Боже було більш зрозумілим.

Після завершення навчання клінічну інтернатуру проходив у Києві — це були перші серйозні кроки у професію. У Нововолинську, куди приїхав із дружиною Тамарою, з невеликими перервами трудиться вже більше 30 років.

 

«НЕ МАТЕРІАЛЬНЕ ВИЗНАЧАЄ ЛЮДИНУ, А ДУХОВНЕ»

Магомед Магомаєв із внуком Михайлом.

 

Про рішення перейти у християнство, яке прийняв у стінах одного із монастирів Волині, розповідає з особливим трепетом. Віру в Бога йому прищеплювала мама, яка привчала дітей протягом місяця перед великим святом Курбан-байрам постити три дні на тиждень. Чи дотримувався цих настанов, достеменно не може сказати. Однак знає, що в юності був переконаним атеїстом, якому здавалося, що наука дає відповіді на всі питання. Згодом, особливо після того, як у якості лікаря побував на Чорнобильській АЕС, ці погляди різко змінилися. Найчастіше бував у Низкиницькому Успенському соборі, куди допомагав добиратися бабусі дружини Варварі (вона згодом пішла служити в монастир).

«Бог один, — мовив він. — Якщо ти не збираєшся повертатися додому — молись у місцевих храмах. Головне — роби це щиро».

Тут у нього ніби щось всередині відкрилося. Про це й сказав на своєрідній сповіді муллі в Махачкалі, де просив дозволу на зміну віри. Священик виявився мудрим. «Бог один, — мовив він. — Якщо ти не збираєшся повертатися додому — молись у місцевих храмах. Головне — роби це щиро».

Розмова з духівником посприяла зміцненню віри молодого хірурга. Він з великим запалом почав перечитувати релігійну літературу з іудаїзму, мусульманства, християнства. Душа прагнула все більшого пізнання. Дійшов висновку, що кожну релігію треба поважати, як і кожен народ. У Дагестані, територія і кількість населення якого трохи більші за Волинську область, проживають люди, які розмовляють на понад трьохстах мовах. До речі, Магомед за точнішим визначенням — даргинець.

 

ЗЛО МОЖНА ВИЛІКУВАТИ ЛИШЕ ЛЮБОВ’Ю

У кумедні ситуації, пов’язані зі своїм прізвищем, потрапляв не раз. У студентські роки його часто запитували: «Муслім Магомаєв твій родич»? На це Магомед ствердно кивав головою, бо хто б не хотів мати такого популярного на той час свояка? У їхній групі, до слова, навчалася також Тетяна Синявська. Тому не раз були з нею у центрі уваги.

Чимало траплялося прикрих казусів, пов’язаних і з українською мовою. Під час однієї поїздки додому на Кавказ на митниці поцікавилися, чому у графі «громадянство» записано «громадянин України». Тоді довелося відповісти різко: «А вам яке до цього діло?» Не боявся відстоювати українську мову, коли чув репліки на зразок «Ти ще й, виявляється, українську вивчив!»

— Але при тому знаходяться такі, хто дорікає, що ви не дуже добре спілкуєтеся українською, — продовжую тему.

— Вважаю, що варто висловлюватися тією мовою, яку краще знаєш. Бо попри все іншомовний акцент у мене все ж таки залишився… Але разом з тим переконався, що є люди, які лише шукають зачіпку, аби когось принизити. Та я не ображаюся — вважаю, що їхня душа просто не дозріла до справжнього розуміння добра і зла в цьому світі. Впевнений: зло можна вилікувати лише любов’ю.

 

НА ОПЕРАЦІЮ ТРЕБА БРАТИ… МОЛИТВУ

Магомеда Джамбулатовича можна слухати годинами. Передусім — як мудрого лікаря, який завжди дасть слушну пораду. Тому хірург Магомаєв добре відомий не лише в Нововолинську, а й за його межами. Хист поставити діагноз майже безпомилково має зі студентських років. Тоді колеги прозвали Магомаєва «професором». Сам він цей феномен пояснює так: є вищі сили, які керують нашими відчуттями, думками, знаннями і вміннями. Медик добре обізнаний з методикою водолікування, про що кілька років тому розповідав нововолинцям у добірці матеріалів у місцевій газеті. Як людина толерантна, вихована знає, що хворому можна допомогти навіть словом і поглядом. Переконаний, що йдучи на операцію, треба брати із собою… молитву.

Переконаний, що йдучи на операцію, треба брати із собою… молитву.

А ще він не раз виступав у ролі своєрідного арбітра у політичних чварах, які виникають на сесіях міської ради (нововолинці вдруге обрали його депутатом).

Цікаво спілкуватися з цією високоосвіченою, глибоко ерудованою людиною, яка життєву формулу «Духовність визначає все» упевнено втілює на практиці. І своїх двох дітей — Рустама й Альону, котрі, як і батьки (дружина — педіатр), також стали лікарями, завжди навчав: «Не смійте ніколи говорити, що вам хворий щось винен…»

Нашим чоловікам у нього варто повчитися надзвичайно глибокої поваги до жінки. Ось ряд висловів, які сміливо можна назвати афоризмами: «Найбільша цінність — це мама і земля», «Жінка — вище за все на землі», «Земля тримається на жінці», «Маму уособлює жінка», «Гроші понад міру — це прояв зла», «Відсутність інформації людину притуплює», «Совість — це чистота душі. А душа — це Господня частинка».

 

«КОЛИ ЖЕРТВУЄШ СОБОЮ ЗАРАДИ ІНШИХ»…

Магомед Джамбулатович радо приймає у своєму домі рідних, які майже щороку приїжджають із Дагестану, Росії, та друзів. Дається взнаки кавказька гостинність.

Всевишній кожного разу дає нам можливість вибирати між Добром і Злом.

А ще у вільний час захоплюється філософською літературою, слухає класичну музику, із сім’єю виїжджає на природу. Непримиренний до проявів хамства та безкультур’я Магомаєв ніколи не пройде мимо, коли бачить якесь неподобство. Дивується, як у нинішній час можна влаштовувати гучні застілля з феєрверками на тисячі гривень. Маєш зайві гроші — віддай нужденному: у притулок, на війну, в госпіталь. Був приємно здивований, як відпочиває молодь в італійському містечку (доводилося їхати в цю середземноморську країну, щоб заробити грошей). Там — притишена музика з певної години, порядок. У наших сусідів-поляків не бачив на вулиці людини із пляшкою пива і не чув нецензурних слів. Каже, Всевишній кожного разу дає нам можливість вибирати між Добром і Злом.

Він ніколи не ховається за спини інших. Під час Революції гідності стояв із сином на Майдані, гостюючи в Дагестані, також був в епіцентрі сумнозвісних подій, які там відбувалися. Не допомагали жодні наполягання рідних залишитися вдома… Свої інколи відчайдушні кроки пояснює просто: «Коли жертвуєш собою заради інших — це крок до Раю»….

На фото вгорі: Магомед Джамбулатович із донькою Альоною.