Надто рано пішов із життя наш земляк, письменник, викладач Волинського державного університету імені Лесі Українки, громадський діяч Віктор Ревуха...
Надто рано пішов із життя наш земляк, письменник, викладач Волинського державного університету імені Лесі Українки, громадський діяч Віктор Ревуха. 13 червня йому виповнилося б 70. У цей день рідні і близькі, колеги по праці, члени товариства «Холмщина» пом’януть його молитвою, добрим словом, відвідають могилу. Народився Віктор Семенович у селі Богутичі на Холмщині. Дитяча пам’ять добре закарбувала жахливі події 1938 року, коли «кракуси» нищили наші храми, намагалися шляхом пацифікації перетворити православних українців у католиків. У 1944 році поляки вбили його батька. З матір’ю та братом опинився на Волині, навчався в Береській семирічці, Хорохоринській десятирічці. Упродовж 1952—1957 років закінчив факультет романо-германської філології Харківського університету. Працював викладачем німецької мови в школах та педучилищі Луцька, згодом — доцентом кафедри німецької філології Волинського державного університету. Як висловлювався Віктор Семенович, він став драгоманом, перекладачем художніх творів з інших мов на українську. Ми нарахували 16 романів, повістей, збірок оповідань і новел, які він переклав з німецької мови на українську. А ще ж були переклади з польської (зокрема роман Т. Мостовича «Знахар»), з російської (поезії Хетагурова), з осетинської (поезії Кайтукова), з литовської (новели Шальтяніса). У 70—90-их роках його переклади виходили в світ у видавництвах «Молодь», «Каменяр», «Дніпро», «Український письменник», Політвидаві, в журналі «Всесвіт» та інших виданнях. Перу Віктора Ревухи належать публіцистичні статті про ікону Холмської Божої Матері, свято Турковицької Богородиці, нищення церков на Холмщині, переклад з польської дослідження Е. Місила «Депортація українців. Акція «Вісла». В нього було ряд статей літературознавчого характеру, на педагогічну тематику. Для студентів написав німецькою мовою тексти про життя та творчість Лессінга, Гете, Шіллера, Генріха Гейне, Анни Зегерс, Бертольда Брехта, Еріха Вайнера, Тараса Шевченка. У творчій спадщині Віктора Ревухи зустрічаємо й гарні поетичні рядки, які просилися в пісню. У «Люблінському українському віснику» (Польща) опубліковано ось такий вірш нашого земляка: Коли смуток огорне гаї, Рушить юність в далеку дорогу, Принеси мені ласки свої, Забери мої думи-тривоги. Коли смуток огорне гаї, Принеси мені літо в долонях, Щоб кохання стрімкі ручаї Розтопили мій іній на скронях. Коли смуток завіє зима, Принеси мені щедру надію, І скажи мені те, що сама, Що сама лиш сказати зумієш. Він писав вірші на патріотичні теми. Один із них — «Якщо сурми заграють: до зброї» — читав на вечорі «Ми діти твої, Холмщино» його син Романко. У 1991 році був прийнятий до Спілки письменників України. А в 1994 році Віктор Ревуха став лауреатом літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Був активним і в громадсько-політичному житті. Брав участь в установчій конференції холмщан у Львові, очолив оргкомітет у справі утворення такого ж товариства на Волині. 18 листопада 1990 року на установчій конференції в Луцьку було утворено Волинське громадсько-культурне товариство «Холмщина», першим головою якого обрали Віктора Семеновича, і на цій громадській посаді він працював до своєї кончини (20 лютого 1995 року). Це була людина неспокійної вдачі. Організовував вечори, поїздки членів товариства на Холмщину, на могили предків, виступав з доповідями, брав участь у підготовці та проведенні першого світового конгресу українців Холмщини і Підляшшя у Львові та Холмі в 1994 році. Виступив на ньому як голова товариства. Віктор Ревуха був делегатом двох з’їздів Товариства української мови імені Т. Шевченка «Просвіта», Першого установчого з’їзду письменників України, форуму інтелігенції України, Конгресу українців, що мешкають на території колишнього СРСР, установчого з’їзду Всенародного руху України, Всесвітнього форуму українців, на якому виступав з промовою. Його обирали членом Координаційної ради Конгресу національно-демократичних сил Волині, Координаційної політичної ради при облдержадміністрації, заступником голови луцького міського товариства «Просвіта»... Віктор Семенович самовіддано працював як перекладач, педагог, громадський діяч, турбувався про українську мову, про зміцнення демократичних засад в Україні. Він нам запам’ятався як людина енергійна, вольова, як вмілий організатор, а головне — як патріот України, вірний син Холмщини. Микола ОНУФРІЙЧУК, голова обласного громадсько-культурного товариства «Холмщина».
