Склав із дров триповерхову башту
Жителю волинського райцентру Маневичі 56-річному Олександру Тарану ніякі морози не страшні. Чоловік не лише виконав власну програму енергозбереження та заготовив 3 машини дров, але ще й спорудив із них на своєму городі чималу триповерхову башту, яку називає блокпостом. Ми дивилися й дивувалися: це ж скільки потрібно вміння, терпіння та зусиль, щоб без жодного цвяха звести таку стійку й височенну конструкцію!
Кость ГАРБАРЧУК
Олександр Таран: «Соснові та ялинові обрізки не лише зігрівають, але й двір прикрашають».
Разом із Олександром Тараном йдемо за хату на город подивитися на його дерев'яне диво. Господар жартує, що нарешті втілив давню дитячу мрію про власну фортецю. Тільки тепер гратися у ній — нікому. Їхні двоє дітей уже виросли: старший син на п'ятому курсі у Львівському політехнічному інституті здобуває фах атомного енергетика, молодшого цієї осені призвали на строкову службу в Національну гвардію України. Збирається з дружиною їхати до столиці на присягу.
— Будемо вже чекати онуків, — посміхається Олександр Васильович. — Їм ще не таке збудую.
З острахом наближаюся до цієї направду здоровенної споруди, схожої на оборонний бастіон, який цілком може претендувати на звання «Найоригінальніший енергетичний ресурс».
— Моя башта міцна й надійна. Хоч і складена без жодного цвяха, але має подвійні стіни, тому не розвалиться. Спробуйте в неї впертися, її не так просто зрушити, — пропонує мені випробувати стійкість оригінальної інженерної споруди.
— Коли мене запитували, що це я складаю, то всім відповідав: буде блокпост, — пояснює Олександр Таран. — А зроблена вежа із соснових та ялинових обрізків. Пішло приблизно три машини дров. Якщо добре постаратися, то ще зо дві сюди влізе. Щоб обрізки не накисали від снігу та дощу, накрив свою башту, так краще будуть сохнути. Вони дуже добре у грубці горять, аж гуде. Натопив — і теплиня в хаті. Так що свою програму енергозбереження я вже виконав. Цього запасу вистачить на декілька літ. І ще привезли дров — на дорозі склали. Для чого нам той дорогий газ, коли на Волині повно деревини і торфу? — дивується Олександр Васильович.
Питаю, хто ж за професією господар. Напевно, інженер?
За словами пана Олександра, він у 1985–му закінчив Ростовську школу міліції і служив у правоохоронних органах. Згодом, коли у 42–річному віці звільнився, то опанував професії столяра, плиточника та штукатура, бо ж треба якось виживати.
Цікаво, яка висота дерев'яної фортеці запасливого маневицького господаря?
— А хто ж її міряв? — відповідає пан Олександр. — Викладав, поки були обрізки. Збоку добре видно, що вище за комин на хаті.
