Життя без телефону
Нещодавно, повертаючись після роботи додому, у маршрутці загубив мобільний телефон. Неприємна ситуація, адже разом із ним пропала вся база даних на двох sim–картках. Уже вкотре переконався: най-кращий носій інформації – звичайний паперовий блокнот, у який потрібно ретельно занотовувати важливі номери, але, як це часто буває, тепер я розумний… заднім числом
Кость ГАРБАРЧУК,
редактор відділу інформації, діяльності влади та місцевого самоврядування газети «Волинь-нова»
Наступного дня розшукав водія того маршрутного автобуса, але він у салоні після вечірнього рейсу нічого не знаходив. Ми в газеті неодноразово давали оголошення про втрату у рубриці «Доброго дня вам, люди!». Пригадую чимало випадків, коли загублені речі чи документи завдяки публікації у «Волині–новій» дуже швидко знаходили господаря. Часто й читачі приносять нам свої знахідки, які ми повертаємо.
У суботньому номері та на нашому сайті volyn.com.ua з'явилося і моє оголошення з редакційним та контактним номерами. Десь обідньої пори, коли листоноші принесли людям газету, розпочалися дзвінки, яких я з нетерпінням очікував, щоправда, не сподівався, що їх буде так багато: цікавих, дивних та різних.
Якийсь чоловік, котрий сказав, що він із села Старі Кошари Ковельського району, наполегливо й неодноразово телефонував та хотів 500 гривень. Але на моє прохання увімкнути знайдений мобільник, зізнався: йому просто стало цікаво, скільки можна заробити. Ще один клієнт хотів 200 гривень, проте не зміг назвати модель та описати ймовірну знахідку.
Найцікавіше розпочалося ввечері. Спершу дражнилися якісь діти, аж поки я їх не налякав, що працюю в поліції й зараз ми приїдемо до них додому й оштрафуємо батьків. Якась дама загадковим грудним голосом пропонувала мені прийти о 22–й годині до луцького ЦУМу, пообіцявши повернути втрачений телефон – безкоштовно. Каюсь, не пішов…
Ще кілька днів лунали дзвінки, від яких я здригався, але все ж сподівався на диво. Мені пропонували купити вживані телефони за доступними цінами, навіть була можливість придбати якийсь найсучасніший планшет всього за 50 доларів. Уже вкотре переконався: нашу газету дуже уважно читають багато підприємливих людей, які хочуть заробити. Два тижні у мені жевріла надія й віра, що згубу таки повернуть, і два тижні тривало якесь таке дивне, спокійне та водночас тривожне життя без телефону. Людям хтось дзвонить або вони комусь, а я – вільний від цього. Скажу вам, класні відчуття!
Пригадав, як купив у 2005–му свій перший мобільний з антеною, коли їхали відпочивати на Арабатську стрілку на Азовському морі. Ним можна було забивати цвяхи й колоти горіхи. Згодом уже були досконаліші моделі, але виходить лише 12 літ – на постійному зв'язку, а здавалося – ніби все життя.
А взявся я писати цей «Погляд» з кількох причин. Перша — можу підтвердити: життя без телефону таки існує, а друга – прагну заробити гонорар на новий мобільний. Отож будьте уважними, бережіть свої речі!
