«Колискова» пані кали
Ми частенько пишемо про супертрофеї, які визріли у саду чи на городі, а мій супертрофей зростав спочатку в квітнику, а згодом — у горщику. Ім’я йому — кала ефіопська, хоча в літературі можна натрапити на інші, менш поширені назви: зантедексія, білокрильник, аронник
Посадковий матеріал я отримала від героїні «Квіткової підкови» Софії Мельничук із Луцька, про яку писала два роки тому, у листопаді 2014-го. Це в неї я вперше побачила, що велетенський кущ кали ріс не в горщику, а просто в квітнику. Перед першими заморозками Софія Володимирівна саме забирала його до хати, ось мені й дістався чималий відросток, який я розділила навпіл. Одну частину залишила в горщику в редакції, іншу завезла «на фазенду» в Локачі. Цвіту дочекалася на обох, але нічим особливо він не вразив.
Цікаво й те, що своїм супертрофеєм я милувалася понад півтора місяця. Вирощують же цю дивовижну рослину саме за її «довговічність»: період цвітіння однієї квітки — місяць–півтора, а зрізана може стояти у вазі до двох тижнів.
Коли настала весна і минула загроза заморозків, за прикладом Софії Володимирівни я висадила свою калу у відкритий грунт у притіненому (сонце буває у другій половині дня) місці, не забуваючи поливати у посуху. Редакційна залишилася літувати у вестибюлі в горщику і ми її ледве врятувати від шкідників. Зараз вона виглядає «так собі» й цвісти поки що не збирається.
А ось той кущ, який ріс у квітнику, а перед заморозками «перебрався» у вазонник, і порадував мене диво-цвітом. Бо хоч квітами цікавлюся не перший рік, такої велетенської бачити не доводилося. Втім, необхідне уточнення: суцвіття кали — то жовтий стрижень, загорнутий у біле покривало, яке ми звикли не зовсім точно називати квіткою. Так ось діаметр «мого» покривала (див. фото) сягав понад 20 сантиметрів, висота квітконоса — 75! І якщо в доступній літературі я знаходила дані про метровий квітконос, то найбільший діаметр верхньої частини покривала лише 10—15 сантиметрів.
Цікаво й те, що своїм супертрофеєм я милувалася понад півтора місяця. Вирощують же цю дивовижну рослину саме за її «довговічність»: період цвітіння однієї квітки — місяць-півтора, а зрізана може стояти у вазі до двох тижнів.
Щиро кажучи, не знала, що кала ефіопська потребує відносного спокою, і цей період у неї триває з червня по серпень, залежно від кліматичних умов. Інтуїтивно я його й забезпечила, висадивши у затишку й напівтіні. І хоч колискової їй не співала, проте щоразу провідувала ефіопську гостю. А знаючи, що родом вона з Південної Африки, де в природі росте на болотистих місцях, намагалася поливати якнайчастіше, двічі підживлювала збродженою кропивою з кульбабками і чистотілом та суперфосфатом. Ось вона мені й віддячила! Кущ виглядає міцним, листя потужне, й доки готувалася ця сторінка, з’явився ще один квітконос. Адже цвіте кала ефіопська із жовтня по травень. А як настане весна, знову помандрує на клумбу, де колискової їй співатимуть вітри у верховітті старого горіха.
Дуже хотілося б, щоб і читачі нашої сторінки поділилися своїми розповідями про квіткові супертрофеї, які вдалося виростити. А якщо вас спіткала невдача і щось зросло не таким, як ви очікували, також напишіть — будемо шукати відповіді й боротися з невдачами разом. І хай у вас усе «проізростає»! (Люблю це слово із «Зачарованої Десни» Олександра Довженка).
