Бачите різницю між гривнею і доларом?

Кажуть, що улюблені художні твори корисно перечитувати кожні 15 років. Із відстані цього часу стає видно, як змінюється твоя психологія, цінності, пріоритети. Якщо, наприклад, «Три мушкетери» прочитати у 15, 30 і 45 років, то просто подивуєшся, які моменти можуть вийти на перший план, як те, на що раніше не звертав уваги, стає важливим, а уривки, що перечитував по кілька разів, за другим разом не зацікавлять зовсім. У випадку з кіно історія cхожа. У цьому переконалася нещодавно, коли «тряхнула стариною» і переглянула популярний у кінці 1990-х американський серіал «Династія»

 

Тамара ТРОФИМЧУК,
відповідальний секретар газети «Волинь-нова»

 

Знаючи про таке моє захоплення, колеги в редакції жартували: «Ти би ще «Рабиню Ізауру» передивилася». Я сміюся разом із ними, бо за великим рахунком вони мають рацію — в кінці минулого століття серіалів на телебаченні було багато, але більшість із них не варті доброго слова. Однак із «Династією» ситуація інша. Хоча її також називають мильною оперою, але, як на мене, це мистецький твір високого ґатунку. Актори, діалоги, костюми, обстановка — все в ньому на найвищому рівні. Тому фільм можна зараховувати до «золотої колекції» світового кіно, що американці, до речі, і зробили.

Отож я вже кілька місяців дивлюся «Династію» і можу засвідчити: як і у випадку з «Трьома мушкетерами», друге враження значно відрізняється від першого. Якщо двадцять років тому цікавили романтичні епізоди, шик і блиск заокеанського життя, то тепер увага затримується на прагматичніших речах, бо вони стали сьогоднішньою реальністю України. Насамперед, йдеться про панів-мільйонерів, їхній спосіб життя, заробляння капіталу, підприємницьке мислення. Цікаво було поглянути на життя сильних світу цього зсередини, приміряти його до українських реалій, адже й у нас, судячи з електронних декларацій, багатіїв стільки, як у якомусь королівстві Монако.

Однак психологія вітчизняних олігархів відрізняється від американської так само сильно, як купівельна спроможність гривні і долара. От, наприклад, у будинку нафтового магната зі США є 45 кімнат. Багато! Але в тих покоях принаймні завжди живуть якісь гості і то дуже довго — цілими місяцями або й роками. А наші скоробагатьки на запитання «Навіщо вам аж дванадцять кімнат у будинку?» без тіні сорому відповідають: «Ну, треба ж було кудись вкласти гроші!» Відчуйте різницю, як мовиться.

Крім того, «Династія» зачіпає стратегічні питання. Головний герой фільму хоче добувати сланцеву нафту. На той час це — сенсаційне відкриття, що може перевернути економіку. І знову паралель із реальністю: сьогодні про сланцеву нафту багато говорять в Україні. Щоправда, частіше під кутом зору «тільки б ми не почали її добувати чи купувати». З якогось дива маловідомі громадські організації возять своїм коштом українських журналістів в Америку, щоб ті подивилися і всім розповіли, яке це лихо. За таким негативним ставленням, як на мене, стирчать великі російські вуха. Сланцева нафта може обвалити ціни на енергоносії з РФ, і щоб цього не сталося, північно-східна сусідка підсовує всілякі страшилки. Тому, мабуть, нашій громадськості, якщо у неї про це запитають, варто підтримати заокеанську передову технологію, бо ситуація до болю нагадує репліку Лії Ахеджакової у фільмі «Службовий роман» щодо нових чобіт, які не сподобалися її начальниці: «Хороші чоботи. Треба брати!»

І ще один момент вразив мене до глибини душі у 200-серійному фільмі. Головну героїню мали обстежувати на МРТ. Уявляєте, у 1980-х в Америці вже був цей апаратат! У нас, на Волині, в 2016 році їх лише кілька на всю область, та й то невідомо якого покоління. Пацієнти нарікають, що попри ціну у 500 гривень за обстеження прилади іноді «не бачать» серйозної хвороби. І доводиться людям іти на інше обстеження в інший заклад, витрачаючи нерви і кошти із наших далеко не американських зарплат.