Хто ж курячий цар у Луцькому зоопарку?
Тутешні півні живуть неначе в раю: вільно гуляють територією звіринця, кожен має свій «гарем», досхочу проса – і жодних шансів потрапити в холодець чи юшку!
Сергій ХОМІНСЬКИЙ
За Східним календарем на зміну нинішньому року Вогняної мавпи прийде рік Вогняного півня. Тож уже незабаром у Луцькому зоопарку самець червоної мавпи на ім’я Льончик передаватиме «естафету» півневі. Та котрому з них? Адже їх тут відразу п’ять та ще й п’яти різних порід!
Найстаршим і найбільшим серед них є Петько, півень породи «брама» (у свої 5 років має 5 кг живої ваги!) У нього, як у того турецького султана, є три дружини! Та й не дивно. Хто ж не любитиме такого красеня: розкішний хвіст, «взуті» в пір’яні «чоботи» лапи, а на додачу ще й дивовижний півнячий голос – коли Петько кукурікає, навіть тутешній лев із повагою завмирає!
Коли Петько кукурікає, навіть тутешній лев із повагою завмирає!
Єдина проблема: кольором Петько на «вогняного півня» ну ніяк не тягне! Тут поза конкуренцією наймолодший півник Луцького зоопарку – червоно–рудий красень пухової (або ж – шовкової) породи. У цих (доволі мініатюрних за своїми розмірами) курей у буквальному розумінні немає пір’я – вони всуціль укриті ніжним пухом! А ще у них дзьоб, гребінь та шкіра – синього кольору!
Хоча за звання «найекстравагантнішого кукурікуна» Луцького зоопарку з пуховим красенем може посперечатися півень–«голошийка». До речі, за бажання в ньому можна впізнати справжнього пернатого волинянина — «бандерівця». А все через колір — на тлі абсолютно чорного пір’я яскраво «горять» червона шия та гребінь! Та й він, до речі, теж особливий – «роздвоюється», утворюючи на голові справжнісіньку «корону». Ну чим вам не «вогняний цар»?
Натомість найменшим півнем, чи то пак, півником нашого звіринцю, є хвостатий красень — «бентамка». До речі, цей пернатий «ліліпут» єдиний, хто серед півнячого товариства цьогоріч став татом, до того ж татом відразу близько двох десятків курчат–красунчиків! Як бачимо, розмір у цій справі точно не головний фактор…
Проте найщасливішим (а може якраз і навпаки?) в особистому житті є п’ятий півень Луцького звіринцю. Звичайний, «домашній», який навіть не претендує на звання представника якоїсь екзотичної породи. Ну, здавалося б, що у ньому особливого? Проте відразу для 10 курочок цієї «сім’ї» він найкращий, іншого їм не треба…
— А яким може видатися рік Півня з огляду на характер цих птахів? – запитую в директорки Луцького зоопарку Людмили Денисенко.
— Вони спокійні, доброзичливі, не проблемні, рідко хворіють, завжди повертаються у свою домівку. До того ж своїм оптимістичним «Ку–ку–рі–ку!» щодня неабияк звеселяють усе наше підприємство. Проте півні далеко не «простачки» – вони прекрасні психологи і великі хитруни! Скажімо, вільно гуляючи територією зоопарку, якимось незбагненним чином «визначають» відвідувача, у котрого в кишені є жменька зернят. І вп’ятьох наввипередки біжать «видурювати» смакоту!
Більше про життя луцького звіринця читайте тут – http://volyn.com.ua/news/65699-kishka-mishka-cap-hottabich-ta-mavpenya-avatar-iz-luckogo-zooparku-do-zustrichi-novogo-roku-gotovi-fotoreportaj.html .
Колаж і фото Олександра ДУРМАНЕНКА.
