Тато з небес аплодував «золотому пасу» Віталія (Відео)

Цього літа він став відомим на всю Україну як автор першого гола нашої збірної (грають люди з наслідками дитячого церебрального паралічу) на Паралімпіаді-2016. У фінальній грі відзначився вирішальним влучним пасом своєму напарнику, котрий теж не схибив, а довів комбінацію до логічного завершення. «Золотий пас» – так назвали його уболівальники. Тож Віталій пережив весь спектр почуттів, які супроводжують успіх. І, що прикметно, сталося це не будь-де, а в Ріо-де-Жанейро – прекрасному місті біля Атлантичного океану, про яке так мріяв літературний герой Остап Бендер, вважаючи його мало не раєм на землі

 

Тамара ТРОФИМЧУК

– Ні, чоловіки у Ріо не ходять у білих брюках, як уявляв Остап Бендер, – усміхається Віталій. – Насправді там дуже жарко і найкраще носити шорти. Коли я згадую своє перебування у Бразилії, то виникає тільки одна асоціація – спека. Загалом у Латинській Америці ми пробули три тижні. Чесно кажучи, тяжкувато було. Особливо в обід, коли сонце палило і стояла висока вологість. Почував себе так, ніби в теплиці або в сауні. На полі взагалі наче в пекло потрапив: ще не почав бігати, а вже сім потів зійшло…
А загалом заморськими країнами Віталія не дуже здивуєш. За свою футбольну кар’єру він багато їздив по світу. У тридцять років має чимало відзнак і титулів. І все ж головний — паралімпійського чемпіонату — здобув цьогоріч у Бразилії. Тут йому, як багатьом іншим паралімпійцям з України, удача не просто посміхнулася, а розкрила обійми. Ми пам’ятаємо, якими героями були наші паралімпійці у Ріо на фоні скромних досягнень олімпійців. Як вони майже щодня тішили уболівальників, а футболісти і взагалі тріумфували, здобувши золото. Однак скромний від природи Віталій про ці емоції говорить дуже лаконічно: «Що думав, коли грав у фіналі? Зробив пас і в душі молився: «Артеме, тільки забий».

Відео фінального матчу, де є «золотий пас» Віталія Романчука (на 4 хв 25 с) – https://www.youtube.com/watch?v=bDYulNfeKKk :

А ось тут перший гол збірної України на Паралімпіаді в Бразилії, який забив ковельчанин Віталій Романчук у ворота команди Ірландії (6:0) – відео чудового удару дивіться на 19 хв 30 с – https://www.youtube.com/watch?v=szxC2qeoSgo&t=18s :

Скромний від природи Віталій про ці емоції говорить дуже лаконічно: «Що думав, коли грав у фіналі? Зробив пас і в душі молився: «Артеме, тільки забий».

— Паралімпіада, зрозуміло, мій найбільший успіх цього року. Щодо невдач у спорті — їх, здається, не було, — міркує Віталій. — Хіба якщо оглянутися в минуле на довший період, то це поразка від Росії у фіналі Паралімпіади-2012 в Лондоні. А так майже весь час наша команда йшла вперед, піднімалась на сходинку вище. У спорті, як у житті, важливо бачити мету, йти до неї, хоч би що там не було. Коли ти чітко знаєш, чого хочеш, це значить на 50 відсотків уже маєш його.
Про важливість такої душевної установки Віталій говорить не заради красного слівця. Сам їхав у Ріо з наміром добитися перемоги і присвятити її батькові. Саме тато в дитинстві привів його на футбол, не зважаючи на важкий діагноз — дитячий церебральний параліч, потім постійно допомагав, вболівав, підтримував. Але так і не встиг порадіти за найбільший успіх сина — помер за кілька місяців до змагань у Бразилії. Тому свою перемогу Віталій Романчук присвятив батькові, і назвав її умовно «Гол для тата».
…У Ріо-де-Жанейро ковельчанин прокинувся знаменитим, а коли повернувся додому, то став ще й багатим. Держава, як і обіцяла, виплатила кожному паралімпійцю за перше місце 40 тисяч доларів. Тепер Віталій мільйонер, але на це не зважає, працює як і раніше, а може ще й більше. У Ковелі його застати дуже важко — спортсмен постійно у роз’їздах. А навесні вільного часу взагалі не залишиться, бо почнуться тренування до чемпіонату світу-2017 в Аргентині.