«…і виступити на столичні сцені» – одна з мрій сільських акторів із Горохівщини (Відео)

Він – улюбленець сцени упродовж десятків літ, артистом почувався ще з дитинства, та не посмів перечити бажанню батьків, щоб син, як і вони, був хліборобом

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Але доля таки повернула агронома з вищою освітою у галузь культури, без якої не уявляв себе попри найвищу повагу до сільської праці. Більше того, вже 6 років поспіль Андрій Корнейко і майже два десятки аматорів грають на сільській, районній і обласній сценах разом із провідним актором Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народним артистом України Петром Панчуком! Чи не сам Бог послав лобачівській землі цю знаменитість, зіркову не лише талантом, а й любов’ю до батьківщини? Душевне тяжіння Петра Фадейовича до землі, де народився, настільки потужне, що свого часу повернувся до неї, щоб відродити сільський театр і закопати неподалік отчої хати під старою грушею пуповину найменшого сина Серафима.

Уже 6 років поспіль Андрій Корнейко і майже два десятки аматорів грають на сільській, районній і обласній сценах разом із провідним актором Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народним артистом України Петром Панчуком!

Із шестилітньої висоти лобачівці зі щасливою усмішкою пригадують той день, коли Петро Панчук, Андрій Корнейко і Василь Гриб, який цьогоріч виїхав в Америку, покликали їх на першу репетицію. Ніскілечки не дивуються, що відразу ж відчули себе творчим, натхненним, емоційним колективом. Чи не тому, що на сцені були настільки правдивими і щирими у людських почуттях, що сходили з неї у захваті аж опівночі, щоразу піднявшись на щабель вище до акторської майстерності. Цей успіх давався нелегко після дня, сповненого звичною сільською працею. Зате якою великою була насолода, коли бачили у залах аншлаг, чули гучне «Браво!» сотень глядачів! Так було, коли презентували «Мартина Борулю» Івана Карпенка-Карого, «Земляків» Василя Шукшина, «У селі Анатівка» Шолома-Алейхема. А найбільшим успіхом року, що минає, керівник народного аматорського театру лобачівського народного дому «Просвіта» Андрій Корнейко називає участь у телепередачі Мар’яна Гаденка «Надвечір’я» і постановку п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло», грою в якій уже встигли подивувати горохівчан і рівненчан. До слова, у народному театрі Петра Панчука (так іще з гордістю називають себе лобачівці, а їх – жителі Горохівщини) найскладніші ролі грають діти Андрія Корнейка – Сергій і Софія. Що й казати, їм було у кого вдатися. Батько ж радіє, що Сергій, як і він у юності, бачить себе актором і успішно навчається на другому курсі факультету театральної режисури Рівненського державного гуманітарного університету. Софія – студентка-першокурсниця Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – має всі шанси стати зіркою хореографії. Найстарша донька Олеся приязного подружжя Корнейків – четвертокурсниця хімічного факультету цього ж вишу.
– Чого ж іще бажати у новому році? Звісно, всі молимося за мир в Україні і здоров’я своїх близьких. От би ще завершити ремонт у нашому Будинку культури, щоб уже в теплі і затишку писати сценарії, сходитися на репетиції і… уявляти себе перед столичною публікою! Так-так, до цього готуємося, підбадьорені задумом метра Панчука. Виступимо спершу бодай на малій сцені театру імені Івана Франка, а там, дивись, і до закордону рукою подати! – жартує Андрій Корнейко. Тож нехай із цього жарту розпочнеться шлях до великої сцени для вже відомого всій Україні сільського театру з Лобачівки.

На фото: У 2016-му Петро Панчук вперше спостерігав за діями своїх сільських акторів з-за куліс. 

А тепер дивимось на гру акторів із Лобачівки: