«Візьміть, бабусю, валідол під язик…»

Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
заступник головного редактора газети «Волинь-нова»

 

Наприкінці грудня засоби масової інформації дружно нагадали українцям, що з першого січня запроваджується державне регулювання цін на медпрепарати — отже, вони стануть дешевшими. Та чи можна було очікувати, що під ялинку отак відразу й одержимо доступні ліки в подарунок? Відомо, що за рівнем прибутковості фармацевтичний бізнес прирівнюють до торгівлі зброєю і наркотиками. В Україні, де ціни на ліки у багато разів вищі, ніж за кордоном, це — золота годівниця. Тож зламати старі корупційні схеми функціонування ринку фармзасобів вдасться не скоро. Якщо взагалі вдасться.
Навести порядок у цій сфері обіцяв уже не один уряд. А ситуація тільки погіршувалася. Дійшло до того, що ціни на деякі ліки в Україні у 10—14 разів вищі, ніж у сусідніх, так званих референтних країнах—Польщі, Словаччині, Чехії, Латвії, Угорщині. Активісти громадської організації «Пацієнти України» проаналізували вартість 97 поширених препаратів і виявили, що третина з них у нас продається значно дорожче. Зрештою, багатьом волинянам, які їздять «на закупи» за Буг, це давно відомо, роками їх просять знайомі й рідні привезти потрібні таблетки.
І ось нарешті в Україні заговорили про реформи на фармацевтичному ринку. Передбачається, що держава регулюватиме вартість визначеного переліку препаратів, фіксуючи їхню граничну ціну з допомогою реферування (вибору найнижчої вартості у згаданих країнах). Далі встановлюють два рівні націнок. Для ліків, що продаються на вільному ринку, вони становлять: 10 відсотків — оптова та 25 — роздрібна націнка; для препаратів, які купують за державні кошти, — 5 і 15 відсотків відповідно. А з квітня стартує програма реімбурсації — відшкодування вартості медпрепаратів для пацієнтів із серцево-судинними недугами, бронхіальною астмою та діабетом другого типу.
Звичайно, такі нововведення не змінять ситуацію докорінно, але навіть перші кроки на цьому шляху заслуговують уваги. Однак експерти вже заговорили про маніпуляції при формуванні Національного переліку основних лікарських засобів, який має базуватися на рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я і містити основні найзатребуваніші ліки, точніше — міжнародні непатентовані назви, а не торговельні найменування.
Якщо порівняти те, що увійшло до нового переліку, зі статистикою реальних аптечних продажів, то виходить, що чиновники охопили лише п’яту частину ринку фармзасобів. Потім з’ясувалося, що варіантів цього документа є аж три. У січні ще триває обговорення і вдосконалення його остаточної версії. І вже лунають звинувачення, що значну кількість неточностей, помилок і правових колізій у згаданих документах допущено не випадково, що реформу лише імітують.
«Національний перелік лікарських засобів — це ті ліки, які кожен може отримати, коли потрапить на стаціонарне лікування, і те, що ми повинні отримати при реімбурсації, коли держава допомагатиме хворому повернути кошти за медпрепарати», — пояснює заступник міністра охорони здоров’я Роман Ілик. — У переліку є всі основні ліки, крім трьох категорій, навколо яких постійно точиться дискусія. Йдеться про засоби для лікування рідкісних захворювань — це інноваційні дорогі препарати, які забезпечуються окремою програмою; для онкохворих — захищені патентом і дуже дорогі, їх теж, як правило, забезпечують окремою програмою; а також ліки, пов’язані з комбінованими формами. Ми повинні зрозуміти, що держава мусить гарантувати хворому необхідний мінімум».
Поки що добрі наміри, на жаль, не підкріплені діями. Хворі люди, потрапивши до лікарні, змушені віддавати останню копійку. Препаратів за державними програмами не дочекатися, пацієнтів посилають до аптек, де за чималі гроші нерідко можна придбати «фуфломіцин» замість ефективних ліків.
— Візьміть, бабусю, валідол під язик, — протягнула дешеву таблетку зубожілій жінці в аптеці співчутлива дівчина–провізор. Люди, що стояли в черзі, скинулись і доплатили за ліки, яких потребувала старенька. Треба ж якось дочекатися обіцяних реформ…