Потяг ще йде
Десь півтора року тому тодішній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський заявив, що поставив завдання керівництву «Укрзалізниці» забезпечити функціонування бездротового інтернету в нічних та приміських потягах. Гай–гай, скільки з тих пір води спливло, чи то пак, говорячи мовою залізничників, поїздів прошмигнуло. Вже й Пивоварський не міністр, уже й керівництво «Укрзалізниці» змінили, а вай–фаю як не було, так і немає. Та досить про це. Якщо серйозно, то ніхто й не сподівався. Ну, ляпнув там щось котрийсь із чиновників. Хіба вперше?
Сергій НАУМУК,
заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
Тим часом у царині приміських потягів принципово нічого не змінилося. На новорічно–різдвяні свята і самому довелося не раз скористатися дизелем. Якось повертався із сім'єю до Луцька з Кам’янки–Бузької. Потяг Ківерці—Сапіжанка запізнився хвилин на 40. Добряче змерзнувши за цей час, ми вирішили їхати на кінцеву (тим більше, туди лише одна зупинка), а потім повертатися до Луцька. Щойно рушили з Сапіжанки — знову стоїмо. Поки ми гадали, чого б це, поїзд поїхав. Незабаром вагоном пройшов машиніст із двома відрами, побачив знайомого, перекинулися новинами. З їхньої розмови ми дізналися причину непланової зупинки: машиніста, який побіг із відрами по воду, просто забули. Чесно кажучи, ситуацію можна вважати радше кумедною. Якби не одне «але».
Те, що приміські потяги (принаймні у нашому регіоні) дихають на ладан, відомо кожному, хто хоч іноді ними їздить. Сумніваюся, що котрийсь із профільних міністрів спробував усі принади мандрівки цим видом транспорту, хоча варто було б. А статистика перевезень, вона знаєте, не відображає ні температуру у дизель–потягах, ні зношених вагонів, ні машиніста, який рятує ситуацію двома відрами. Хоча останньому треба тільки дякувати. Якби кожен міністр працював на своєму місці так, як отой машиніст, що власними силами намагається виправити наслідки багаторічної неуваги держави до сфери приміських залізничних перевезень, то все було б інакше. Може, і вай–фаєм досі користувались би (сорі, Пивоварський).
Тим часом «Укрзалізниця» бадьоро повідомляє, що заробила минулого року чистими 303 мільйони гривень. А залишок коштів на її рахунках на кінець року становив 5,5 мільярда гривень. З одного боку, не можна не порадіти за компанію. З іншого — не погодитися з невдоволеним роботою залізниці міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, який сказав: «Укрзалізниця» — не фінансова установа, вона не повинна зберігати гроші. Вони мали б влитися в українську економіку». Хочеться побажати, щоб ці кошти частково були запущені ще й у наші дизель-потяги, які з останніх сил несуть службу попри всі відпущені їм терміни. Хоча «золоті яйця» «Укрзалізниці» у пана Омеляна вже відібрали: її передали безпосередньо у підпорядкування пана Гройсмана. Тому розкажемо прем’єру, хто може лаяти начальство більше, аніж задубілі пасажири дизель–потягів. Тільки машиністи, яким доводиться керувати цими зламками.
