Помер волинянин – багатолітній в’язень радянських концтаборів

Сергій НАУМУК
Він був одним із тих самобутніх особистостей, які ніколи не корилися долі. Навіть якщо доводилося опиратися такій потужній репресивній системі, що була в СРСР.
Його батько все життя горбатився на землі і привчав до роботи дітей. Родині таки вдалося стати на ноги: мали свого поля, орендували озеро. Але такі господарі не були потрібні радянській владі. Щойно на Західну Україну вступили більшовики, як родину Коців оголосили куркулями з усіма наслідками: обклали подвійними-потрійними податками, а тоді зовсім забрали хату, де зробили колгоспну контору. Після війни батька Миколи Коца заслали на 10 років у табори.

Вступив в Українську гельсінкську Спілку, створив Волинську її організацію.

Миколі таки вдалося вибитися в люди: закінчив виш, вчителював. Був дисидентом. Збирав дані про боротьбу УПА, про примусову колективізацію. Поширював антирадянські листівки. За це був заарештований КГБ. Кагебісти запустили чутки, що Коц американський шпигун. Рідних на суд над Миколою не допустили. Отримав максимальний вирок: 7 років ув’язнення та 5 років заслання. Вирок відбував у мордовських таборах
Після звільнення поневірявся без роботи і без житла. Спочатку у Томській області Росії, а потім у Луцьку. Зустрічався з Василем Стусом. Коцові вдалося прописатися у гуртожитку у Києві, мусив піти на курси кранівників. Пізніше працював на будівництві.
У часи перебудови часто їздив на мітинги. Вступив в Українську гельсінкську Спілку, створив Волинську її організацію. Також був членом Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих, Бранства вояків ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савура. Ліги незалежних письменників Волині, видавництва «Ключі».
Перу Миколи Коца належить кілька книжок. Найвідоміша серед них — «Волинь у лещатах смерті».
26 січня його не стало в живих.