Протистояння між броницькими сільськогосподарськими кооперативами “Перемога” і “Злагода” Камінь-Каширського району, підігріте деякими чиновниками, триває ось уже п’ятий рік
Протистояння між броницькими сільськогосподарськими кооперативами “Перемога” і “Злагода” Камінь-Каширського району, підігріте деякими чиновниками, триває ось уже п’ятий рік
“Шановна редакціє! Трохи більше чотирьох років тому ми, мешканці села Брониця Камінь-Каширського району, врешті-решт, одержали земельні паї в натурі та обміняли сертифікати на державні акти на право вічного володіння землею. Це далось нам нелегко. 22 березня 2000 року, невдовзі після виходу Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, в селі відбулись загальні збори власників майнових і земельних сертифікатів, які затвердили схему поділу всіх земель колективної власності на земельні частки (паї). А вже 30 березня цього ж року цю схему поділу своїм рішенням затвердила і сесія сільської ради. Згодом за цією ж схемою паювання понад двісті власників сертифікатів отримали землю в натурі, а також державні акти на право приватної власності на землю. Ми утворили кооператив власників, який назвали “Злагода”. Решта (394 особи) написала заяви про вступ у новоутворений СВК “Перемога”. І вже в грудні 2002 року ці люди теж звернулися у сільську раду, вимагаючи виділення земельних часток у натурі. Сесія сільської ради задовольнила їхню вимогу. Однак 26 березня 2003 року сесія Броницької сільської ради несподівано приймає рішення про внесення змін до схеми паювання земель, затвердженої рішенням сесії сільської ради від 30 березня 2000 року, і включає до розподілу 94 гектари землі, що знаходяться під людськими городами. Це, зокрема, площі в урочищах Вір’я, Вокоторжа, Закримення і Великий Вибруд, які в 1998—1999 роках були надані нам у постійне користування в обмін на урочища Мелянівське, Праве Підосів’я, Садки, Взгони та Вір’янський Мох, де ми постійно тримали городи. Але від нас їх тоді колгосп забрав, не питаючи, і засіяв. Отож цим рішенням сільрада у нас фактично вилучила городи. Ми вважаємо, що сесія грубо порушила наші права на законну власність на землю, гарантовану статтею 14 Конституції України. Тому просимо: допоможіть нам встановити справедливість. Юрій Федчик, Василь Мельник, Надія Кузьмич, Ганна Федчик, Віктор Мартинюк та інші. Всього одинадцять підписів”.
Незаперечна істина: нове, як правило, майже завжди наражається на спротив старого. Тому й не дивно, що броницьке КСП “Перемога” так вперто чинило опір “розкольникам” (так називали тих, хто насмілювався подати заяву на вихід з господарства і хазяйнувати самостійно — І.К.). Зокрема, їхньому лідеру, колишньому голові сільської ради Юрію Федчику. Реорганізація КСП “Перемога” явно затягувалася. Та й загалом, вона проходила тут, як ні в якому іншому господарстві Камінь-Каширського району, з великими потугами. Відбулось близько десятка зборів селян. В результаті люди добились свого —вийшли з господарства зі своїми паями і утворили кооператив справжніх власників — “Злагоду”. В керівництва новоутвореного СВК “Перемога”, який, як і “Злагода” став рівноправним правонаступником колишнього КСП, це викликало “алергію” і бажання порушити питання про скасування державної реєстрації “Злагоди”. Справа дійшла аж до арбітражного суду. Його “злагодівці” виграли і у свою чергу подали скаргу в облсільгоспуправління у зв’язку з неправильним розподілом майнових і змельних паїв. Перевіркою, яку проводили спеціалісти цього управління, було встановлено, що комісія з реорганізації колишнього КСП “Перемога” при визначенні пайового фонду безпідставно занизила його вартість... аж на 219 тисяч гривень, або на 20,7 відсотка. Тому керівництво СВК “Перемога” змушене було провести корегування індивідуальних майнових паїв. Здавалось, що на цьому спори вляжуться і настане спокій. Де там! Так зване “земельне питання” виникало, по суті, на всіх зборах. Гостро постало воно і під час зустрічі членів інформаційно-пропагандистської групи райдержадміністрації з мешканцями Брониці, яка відбулася в листопаді 2002 року. Тоді під час дискусії чулись і вимоги переглянути земельні наділи селян з тим, щоб, мовляв, кожному з 643 пайовиків дісталася однакова, рівна частка як родючої, так і вигульної, пустирної землі. Але про який переділ могла йти мова, якщо в землевласників “Злагоди” та її прихильників уже було більше двохсот державних актів на право приватної власності на землю? Після того появилося б більше двохсот позовів у суд. А за ними — роки судової тяганини. На щастя, в керівних мужів вистачило здорового глузду, аби не допустити подібного. Але й на цьому суперечки в селі не припинилися. Несподіванкою стало для членів “Злагоди” рішення сесії сільської ради від 26 березня 2003 року про внесення змін до схеми паювання земель колишнього КСП “Перемога”, затвердженої рішенням сесії сільської ради від 30 березня 2000 року. Депутати без будь-якого обгрунтування виключили із схеми поділу 125 гектарів земель, що знаходяться в урочищах Вір’янський Мох, Проворокомлівське, Вріховець та Лють. І натомість включають до цієї схеми 94-гектарну площу, зайняту людськими городами. Відповідне розпорядження про передачу земель у натурі в приватну власність 394 мешканцям Броницької сільської ради згідно із затвердженою схемою поділу, включаючи й людські городи, видав голова райдержадміністрації Володимир Мирка. Близько сімдесяти “злагодівців”, які втрачали земельні ділянки, змушені були звертатися в обласну прокуратуру. Розглядала скарги прокуратура Камінь-Каширського району. В ході перевірки було встановлено, що і розпорядження голови райдержадміністрації Володимира Мирки, і рішення сесії сільської ради прийняті з порушенням закону. Тому були опротестовані, як незаконні. Сільський голова Анатолій Власюк на протест прокурора “відреагував” досить своєрідно — навіть не виніс його на розгляд сесії. Зрештою, виручило його те, що виконуюча обов’язки прокурора району Любов Дмитрук через двадцять один день відкликала обидва протести прокурора. Щоб з’ясувати, чому все-таки у них хочуть забрати городи, броничани одного дня завітали до Дмитрук. Проте, як стверджує Юрій Федчик, вона зустріла їх грубо і зневажливо. Навіть викликала наряд міліції, щоб відвідувачів видворити зі свого кабінету. Володимир Балицький — батько восьми дітей-напівсиріт тим часом все допитувався в стража законності, як йому, якщо заберуть город, буде годувати своїх вісім донечок, найстаршій з яких лише тринадцять? Сільський голова тим часом заходився виписувати попередження всім порушникам земельного законодавства, зобов’язуючи кожного припинити користування спірними земельними ділянками. Але, як виявилося, він не має права розпоряджатися земельними ділянками за межами населеного пункту. Відтак за так званих порушників взявся держінспектор облдержземінспекції з використання та охорони земель Павло Дмитрук. Він разом із заступником начальника райвідділу земельних ресурсів Василем Матвійчуком та секретарем сільської ради Зінаїдою Калюх, або ж самим сільським головою Анатолієм Власюком ходили по хатах і складали протоколи про порушення земельного законодавства. Від кожного вимагалося у тридцятиденний термін відмовитися від земельних ділянок. Але ніхто із селян і не думав виконувати вказівки держінспектора. І він тоді вдався до масового накладення штрафів. А вони, як для пенсіонерів, доволі відчутні — до 170 гривень. У Федчика та його однодумців вибору не було. Вони з дня у день їздили то в облдержадміністрацію, то в обласне управління земельних ресурсів, прохаючи захисту. Неодноразово виїжджала після того в Броницю заступник голови облдержадміністрації Галина Якимчук. Автор цих рядків і попросив її прокоментувати ситуацію, що склалася в цьому селі. — Я зрозуміла намір тих, хто відстоює інтереси “Перемоги”. Вони просто хочуть зселити “злагодівців” з їхніх городів і надати їм ділянки в іншому місці, де землі значно гірші, — сказала Галина Василівна. — Інакше, яка була потреба ревізувати рішення сільської ради більш як чотирирічної давності і пускати землю, на якій знаходяться людські городи, під розпаювання? Ніякої. Мені відомо, що коли сільським головою ще був Юрій Федчик, то тоді 282 гектари земель, що були під городами, в тому числі й ці земельні ділянки, за які нині й точиться конфлікт, були виведені із схеми поділу. Все це було затверджено і зборами уповноважених співвласників земельних сертифікатів КСП “Перемога”, і рішенням сесії сільської ради. То що — все це тепер не дійсне? А на якій правовій основі штрафують людей? Кажуть, за самовільний захват землі. Але ж я знайомилася з довідкою, яку видала Юрію Федчику сільська рада. Там чітко написано, що в 1999 році проводилась заміна земель з одного урочища на інше. То який це захват? На думку начальника райвідділу земельних ресурсів Василя Ткачика, передача спірних земель, які підпадають під розпаювання, здійснюється у правовому полі — за рішенням зборів власників сертифікатів СВК “Перемога”, яке погоджене з Броницькою сільрадою та за відповідним розпорядженням голови райдержадміністрації. Але ні він, ні прокурор району Василь Цемах, ні керівництво обласного управління земельних ресурсів, не задумалися над тим, чи законні ці рішення. Візьмемо хоча б рішення сільської ради, яким внесено зміни до схеми поділу земель. За яким правом сесія здійснила ревізію законно прийнятого рішення в двотисячному році (тобто, сесії попереднього скликання). Законом України “Про місцеве самоврядування” такого права не передбачено. Акти органів місцевого самоврядування, згідно із законом, визнаються незаконними лише в судовому порядку. Незаконним є й рішення зборів співвласників майнових і земельних паїв СВК “Перемога” від шостого березня 2003 року, на основі якого сесія й прийняла своє рішення. Стався в даному разі безпрецедентний випадок, коли збори співвласників паїв СВК “Перемога” внесли зміни до схеми паювання земель, прийнятої ще зборами уповноважених членів КСП “Перемога” більше чотирьох років тому. Розв’язувати всі проблеми, в тому числі й з впорядкуванням землі, треба було ще до реформування. Але тоді ніяких претензій не було. Більше того, як стверджує Юрій Федчик, цих зборів власників паїв, на які оформлено протокол, взагалі не було. Сільській раді підсунули фіктивний протокол. А що він не дійсний, свідчить хоча б такий факт. У ньому зазначається, що на зборах були присутні 452 власники паїв, в той час як у “Перемозі” їх залишилося тільки 394 та ще 39 паїв невитребуваних. Зрештою, рано чи пізно, здоровий глузд мав взяти гору. Недавно голова райдержадміністрації Володимир Мирка, розібравшись у суті справи та зрозумівши, що підлеглі його “підставили”, врешті-решт, скасував своє розпорядження. Іван КАПІТУЛА.
