«Друже, а тепер нове завдання… Маєш померти»

Мирослава КОЗЮПА

«Синій кит» тягне на дно
Так звані «групи смерті» прийшли до нас із Росії, де перший подібний суїцид стався ще два роки тому. І хоч офіційно в Україні жоден випадок самовбивства, який пов’язаний зі «синім китом», не зареєстрований, відомо приблизно п’ять фактів зведення рахунків із життям, притаманних грі, а десятки молодих людей врятовано від фатального кроку. Це дає підстави вважати: наші діти грають в ігри зі смертю. Більше того, у Національній поліції потерпають, що днями очікується сплеск самогубств серед підлітків: вони почали отримувати «останні завдання».

Тож під страхом ганьби чи з бажанням уберегти своїх рідних діти йдуть до останнього.

У вівторок керівництво волинської Нацполіції повідомило, що їм у Луцьку вдалося врятувати неповнолітнього вихованця місцевого навчального закладу за мить від непоправного, а правоохоронці Рівненщини виявили двох 19–річних дівчат, учасниць суїцидальних груп у соцмережі, під час рейду до гуртожитку одного з освітніх закладів Дубна. У студентки, жительки Здолбунівського району, були порізи на руках із характерними написами. За словами інспектора Поліського управління кіберполіції Ярослава Кузьмука, дівчина не заперечувала, що грає у гру разом із одногрупницею. Підлітки вже виконали по два завдання (перебували у групі «Лабіринт смерті») та очікували наступного, яке мало прийти на мобільний о 22–й годині. Поліцейські психологи поспілкувалися з дівчатами та їхніми батьками, а після розмови студентки самостійно заблокували сторінку зловмисників. До слова, серед вказівок адміністратора була вимога запросити в групу 50 друзів, яку вони успішно виконали, тож поліцейські наразі шукають інших молодих людей, які є учасниками спільноти, що пропагує культ смерті.
Моя чотирнадцятирічна співрозмовниця Оля розповідає, що донедавна не знала про такі спільноти: у сім’ї народилася сестричка, тож більшість вільного часу допомагає мамі доглядати її і практично не користується соціальними мережами. Але після інциденту в класі друзі розповіли їй умови смертельної гри. У неї багато назв: «Синій кит», «Море китів», «Розбуди мене о 4:20», «Тихий дім». Раніше, аби стати учасником гри, потрібно було знайти групу в соціальній мережі та вступити у неї, але після того, як за пошук злочинців активно взялася кіберполіція, тепер адміністратори самі виходять на потенційних жертв. Учасникам лише потрібно на своїй сторінці написати повідомлення типу «Хочу в гру», «Я у грі», «Розбуди мене о 4.20»… Саме в цей час нібито на зв’язок виходить «куратор», який і роздає завдання — так звані квести. За їхніми умовами дітей часто зобов’язують носити з собою ножі, леза, інші ріжучі предмети, а виконання завдань фільмувати.
За словами Олі, вийти з гри живим — неможливо. Як тільки в учасника виникає таке бажання, «куратор» надсилає йому погрози: убити батьків, сестер, братів або ж викрити листування чи інтимні фото (їх теж роблять у рамках завдань). Для підкріплення своїх слів вказують адресу проживання підлітка. Тож під страхом ганьби чи з бажанням уберегти своїх рідних діти йдуть до останнього.

Підлітки повинні знати: вийти з гри можна завжди
Під час брифінгу у волинській поліції розповіли, що уберегла луцького школяра від самогубства уважність та своєчасна участь дорослих. «Спільними зусиллями вдалося запобігти суїциду неповнолітнього. Саме завдяки тому, що вчасно надійшла інформація до поліції зі школи, його зупинили на 50–му завданні, яке фактично є безпосередньою спробою вчинення суїциду. Тепер із ним працюють кваліфіковані психологи, він у дуже важкому психологічному стані», — розповів начальник управління превентивної діяльності головного управління Нацполіції Володимир Солоненко.
Наразі в області вживають максимальних заходів, аби перешкодити участі дітей у небезпечних іграх у соцмережах. Поліція просить усіх небайдужих, які запідозрять щось подібне, повідомляти на гарячу лінію або за телефоном 102 та обіцяє повну конфіденційність. У школах області ведеться посилена робота з батьками. Найперше їм розповідають про негативні наслідки інтернет–залежності і радять, як уберегти дітей від небезпеки. «Батьки думають: добре, що моє чадо не гуляє пізніми вечорами, не водиться з підозрілими компаніями, які можуть вивести на «кривий шлях». Натомість підлітки багато часу проводять із гаджетами, комп’ютерами, засинають із ними. Це має насторожувати, — каже Володимир Солоненко. — Ми радимо дорослим слідкувати, у яких соціальних мережах зареєстровані діти. І постійно контролювати, з ким дружать, у яких спільнотах перебувають. Можна зайняти їх вільний час різними гуртками — розвивати фізичні сили, творчі задатки. На всі електронні засоби, якими користуються підлітки, встановити функцію «батьківський контроль», який також унеможливить доступ до небажаної інформації».
Шкільний психолог Наталія Пасальська каже: аби діти не шукали спілкування у соціальних мережах і непевних компаніях, вони повинні отримувати його вдома. Підліток, який росте у сприятливій обстановці, має взаємодію з батьками, купу захоплень і друзів, робити собі шкоди не буде. Але коли нема взаєморозуміння у родині, на дитину не звертають уваги, звалюють на неї дорослі обов’язки (наприклад, якщо батьки на заробітках), емоційний стан порушується. На фоні гормональних змін через фізіологічний ріст, у підлітків виникає депресія, яка веде до участі у таких групах. Тож у всіх навчальних закладах міста психологи і класні керівники ведуть виховну роботу з дорослими, щоб запобігти поширенню гри серед дітей, які інтенсивно захопилися нею.
На думку Наталії Пасальської, масове обговорення проблеми не зашкодить дітям, бо все одно вони дізнаються про ці ігри, просто дещо пізніше. «Нехай краще довідаються про них від авторитетних людей, батьків, зрештою поліції. Наше завдання — пояснити дітям про наслідки і небезпеку комп’ютерної залежності», — каже фахівець.
Дотримуються такої ж думки і в поліції. А ще запевняють: поширене уявлення, що вийти з гри не можна, — це міф. У дітей ще досить вразлива психіка — і організатори подібних спільнот уміло цим користуються, залякують їх. «Діти, які вже зареєстровані у групах, мають знати, що вийти з гри дуже легко: варто лише припинити спілкування з «куратором» і перестати виконувати завдання. Насправді злочинці володіють лише тими даними, які розміщені у користувача на сторінці в публічному доступі. Часто на початкових рівнях дітям дають завдання розповісти про себе, рідних, місце проживання, аби потім шантажувати цим. Тому краще відключити функцію геолокації. І взагалі якнайменше поширювати особисті дані», — радить начальник відділу кіберполіції у Волинській області Дмитро Мірчук. За його словами, наразі ведеться робота зі встановлення осіб, які адмініструють подібні групи і спонукають неповнолітніх до участі у грі. До слова, якщо їх упіймають, то їм загрожує від 7 до 10 років ув’язнення, але у випадку смерті підлітків перед законом можуть постати і батьки — за неналежне виховання.

Не віддавайте своїх дітей у руки збоченців
У департаменті кіберполіції запевняють — під час квесту «Синій кит» із дітьми працюють кваліфіковані психологи. Вони уміло підштовхують дитину до виконання завдань, які передбачають нанесення собі каліцтв або заподіяння болю. Коли адміністратор групи впевнений, що жертва готова до самогубства, — надсилають аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі, та обговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Смерть — єдиний вихід — вкладають у голову своїм жертвам. Після прослуховування цього запису дитина робить останній крок. Найчастіше «куратори» спілкуються з учасниками удосвіта — звідси «Розбуди мене о 4:20». Перебита ніч, постійні прокидання сплутують у підлітків сон і реальність. Тоді убивці повідомляють: «Все, що відбувається, — сон. Вийди на дах, зроби крок униз — і ти прокинешся».
Обирають дітей до груп теж не випадково. Беруть найбільш вразливу категорію, що перебуває у так званому перехідному віці. У цей період у підлітків відбуваються зміни фізіологічного та психологічного характеру, вони формують думку про світ і самореалізацію. У них з’являється усвідомлення, що у житті є проблеми, іноді здається, що їх неможливо вирішити. Саме на цих дітей і чатують «групи смерті». А ще, як розповів начальник відділу ювенальної юстиції прокуратури області Сергій Самчук, аналіз причин суїцидів засвідчує, що здебільшого — це соціальна неадаптація, негаразди в сім’ї, конфлікти з рідними.
Адміністрація соціальних мереж на пости, пов’язані із сумнівними іграми, реагує швидко і блокує сторінки користувачів.
Однак у ході надання публічності цій проблемі стало відомо про існування особливого закритого сегменту інтернету «Даркнет», який є надбудовою над уже існуючою мережею. Доступ до нього суворо обмежений і можливий лише через певне програмне забезпечення, він має високий ступінь анонімності, а отже, абсолютну захищеність від спецслужб, кіберполіції. Здавалось би, для чого їм наші діти? Як стверджує у «Фейсбуці» відомий український інвестор та підприємець у сфері інформаційних технологій Ілля Кенігштейн, діяльність згаданих груп націлена тільки на одне: отримання прибутку за рахунок продажу відео, на яких підлітки вчиняють самогубство. «Darknet давно перетворився на місце збору не тільки дисидентів, біженців, журналістів, спецагентів і представників неурядових організацій, але і торговців зброєю, наркотиками, підробленими кредитними картами, терористів, найманих убивць, педофілів та інших маніяків усіх мастей. Це людське дно, страхітливе своєю глибиною», — вважає експерт.
Тож виходить, прогалинами у вихованні, які допускають батьки, поки шукають можливість заробити гроші на утримання дітей, уміло і жорстоко користуються злочинці–маніяки. Але, як свідчать правоохоронці, психологи і моє спілкування з 14–річною дівчинкою, наявність у дитини мети, обов’язків, інтересів і хобі — запорука того, аби наші підлітки не гралися зі смертю. А щоб знайти цей баланс, дорослі найперше мають стати для дитини друзями, допомогти їй у розумінні себе і світу, розібратися у питаннях добра і зла. Бо немає нічого важливішого, ніж батьківська любов.