Аморально, коли народ бідує, а чиновник жирує

Євгенія СОМОВА,
редактор відділу соціального захисту газети «Волинь-нова»

 

Нещодавно українці стали свідками кулачного бою між Сергієм Лещенком та Іваном Мельничуком. Шарпанина затьмарила всі парламентські події. Ще б пак, побилися ж однопартійці. У сутичці постраждав лише піджак Лещенка — залишився без рукава. Почубилися хлопці через повідомлення у «Фейсбуці». Якби ще за те, на скільки підняти зарплати чи пенсії пересічним українцям, то можна було б зрозуміти. Або ж зменшити виплати собі з огляду на війну і складну економічну ситуацію в державі. Але якщо йдеться про їхні інтереси, слуги народу забувають про розходження у поглядах, образи і намагаються не упустити свого. Коли розпочалися воєнні дії на Сході, пригадується, вони трохи урізали свої зарплати. Але торік знову підняли. Вирішили, що 6 тисяч 400 гривень вистачає лише для того, аби піти на каву з помічниками. Отож уже в жовтні спробували збільшити. Собі — до 36 тисяч гривень, спікеру — до 43. Не пройшло. Чергову спробу зробили в січні цього року. Оклади парламентарів мали б зрости до 25—30 тисяч. І це у бідній державі, яка воює! Не вистачило голосів.
«Народ повинен жити гідно», — кажуть високопосадовці. Коли чуєш це, хочеться наголосити: «Список додається». На першому місці, звісно, депутати, міністри, високі військові чини, судді, прокурори… Великі люди, а у великих і зарплати, і пенсії мають бути відповідними. Але ж нині більше половини українських пенсіонерів отримують менше прожиткового мінімуму — 1500 гривень — і ледве зводять кінці з кінцями. Тим часом пенсії народних депутатів, державних службовців високого рангу перевищують 10 тисяч. Ще вищі у служителів Феміди — 20 тисяч. І це не межа! Є й більші. Адже зарплати суддів можуть сягати 35 тисяч, відповідно й пенсії будуть у десятки разів вищі за середні.
Ще один крок до посилення соціальної нерівності збиралася зробити минулого тижня Верховна Рада — встановити захмарні зарплати Голові Конституційного Суду та суддям — відповідно 420 тисяч гривень на місяць і 384, плюс різноманітні доплати. У результаті голова суду мав би одержувати 336 тисяч пенсії, а його колеги — 307 тисяч. А це 300 мінімальних пенсій пересічних українців. «Не може зарплата жодного державного чиновника у 85 разів перевищувати середню в Україні», — обурювався з трибуни Верховної Ради екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. І справді, подібного немає в жодній країні. Голова найвищого суду Польщі, скажімо, отримує лише втричі більшу зарплату від середньої.
Бажання мати високі доходи слуги народу обгрунтовують тим, що влада дешевою бути не може. Мовляв, їхні закордонні колеги отримують теж чимало. Але ж там народ живе заможніше. Зрештою, навіть без останнього підвищення окладів українські владці не бідували. Не треба забувати і те, що дешевий народ — теж не найкраще. З чого розпочалася Велика французька революція? Народ зубожів до краю, спорожніла казна. До того ж я не стверджую, що депутати чи держслужбовці повинні отримувати мінімалку. Але коли між ними і пересічними українцями величезна прірва, то це вже аморально.