НЕ ЗАКРИВАТИ ШАХТИ, А БУДУВАТИ

Генеральним директором державного підприємства “Волиньвугілля” недавно призначено Івана Миколайовича Костика. Які принципи в роботі він сповідуватиме, чи є перспектива у волинських шахт – про це розмова нашого кореспондента з новим керівником гірників Волині.

— Іване Миколайовичу, чи не страшно було після п’ятирічної роботи у Мінпаливенерго обіймати нову, та ще й таку, що пов’язана з безпосереднім виробництвом, посаду?
— По-перше, робота для мене зовсім не нова. Адже я – родом з Нововолинська. Тут закінчив гірничо-будівельний технікум, працював на різних посадах на гірничих підприємствах, тому знаю їх непогано, а також заступником нововолинського міського голови. По-друге, ми – люди напіввійськові. Якщо міністр сказав, що треба – виконуємо. Окрім того, працюючи в міністерстві, я залишався волинянином, мені було небайдуже, як справи у Нововолинську і, зокрема, на волинських шахтах.
— І як би ви охарактеризували ситуацію на них?
— Незважаючи на непрості часи для вугільної галузі, наші гірничі підприємства, на щастя, перебувають у нормальному економічному стані. З планом зараз “ідуть” шахти №№ 5 та 9. На “Бужанській”, яка тривалий час залишалася без лінії очисного фронту, запущено нову, 448-у лаву. Здали її, змонтовану з нового обладнання, за порівняно короткий строк. Тепер є надія, що тут нарощуватимуть обсяги виробництва. Дещо проблемним є перше вугільне підприємство. Об’єктивні причини – велика протяжність конвеєрного транспорту, застаріла конвеєрна стрічка, які спричиняють часті аварії – не дають змоги видобувати тут заплановану кількість палива. А тому будемо знов ставити питання про необхідність розвивати північний блок шахти. А взагалі, на мою думку, при нормальній експлуатації десять років усі чотири вугільні підприємства в змозі давати якісне вугілля.
— Іване Миколайовичу, у народі побутує прислів’я: “Нова мітла по-новому мете”. Чи плануєте ви значні кадрові зміни?
— Скажу так: я людина не конфліктна, зміну заради зміни не проводитиму. Однак, обійнявши посаду генерального директора, маю визначені завдання, які повинен виконувати. А задля цього необхідна команда грамотних професіоналів, які здатні управляти шахтами, забезпечити виконання поставлених завдань. На сьогодні на місце директора “Вуглепостачзбуту” прийшла нова людина – Олександр Божко. Буде інший керівник шахти “Бужанська”. Однак у будь-якому випадку я шукатиму спільну мову з усіма, хто хоче працювати.
— Іване Миколайовичу, імідж директора багато в чому залежить від того, чи отримують люди вчасно зароблені гроші. Чи значною є заборгованість волинським гірникам?
— Що стосується державної підтримки на собівартість, то наші шахти отримали її в повному обсязі. Поточна зарплата виплачується. У липні-серпні отримали навіть 3,6 мільйона гривень на погашення минулорічних боргів.
Вдалося розрахуватися з усіма працюючими, тепер на черзі люди, які колись трудилися на шахтах. На 10 серпня нинішнього року сума боргів обчислювалася 4 мільйонами 492 тисячами гривень. Маємо завдання до листопада ліквідувати всю заборгованість.
— Але, як відомо, середній заробіток на вугільних підприємствах ще досить невисокий – 616 гривень. Можна сподіватися на її збільшення?
— Звичайно. І це буде вже з першого вересня нинішнього року, оскільки йтиме перерахунок від мінімальної зарплати у 140 гривень. Є наказ про нові тарифи. Тому маємо всі підстави сподіватися, що в кишенях наших гірників грошей збільшиться.
— Багато мови ведеться про будівництво єдиної в Україні нової шахти – десятої. Яка ситуація на цьому архіважливому об’єкті?
— Вже зараз можна сміливо говорити, що темпи будівництва є непоганими. Своєчасно надходять заплановані і “забиті” у держбюджеті 24 мільйони гривень. Цьогоріч на будівництво додатково будуть виділені ще п’ять мільйонів. Наступний рік має взагалі стати переломним. Для швидких темпів будівництва за попередніми прогнозами має бути асигновано 55-60 мільйонів гривень. Таким чином, вугільне підприємство повинне стати в дію через років три-чотири. А це так важливо для міста, яке дуже чекає на десяту шахту, яка працевлаштує до трьох тисяч людей. Тоді добрі діла нововолинські гірники будуть продовжувати ще не один десяток років.
Алла ЛІСОВА.