Волинській пенсіонерці скрашує життя читання
Корінна мешканка села Лаврів, що в Луцькому районі, Лідія Михайлівна Мельник у свої 88 років є не просто найстаршою читачкою лаврівської бібліотеки, а однією з найактивніших та найбільш читаючих
Ірина РЕПЕТУХА
Пенсіонерка частий гість книгозбірні. Жінка розповідає, що потяг до читання в неї ще з дитинства. Початкову освіту дівчинці довелося здобувати в польській школі. Як тільки навчилася читати, відразу почала ходити до шкільної бібліотеки.
Навіть слабкий зір не став на заваді її захопленню. Примудрилася читати з лупою в руках.
Пані Ліда згадує, що в її родині шанували Тараса Шевченка. І тато й мама були неграмотними, за все життя навчилися тільки розписуватися в документах. Натомість, знали напам’ять його вірші. Їх уголос читав старший брат. А батьки слухали й запам’ятовували. А ще в батьківській хаті висів портрет Шевченка, але за «совєтів» влада наказала зняти зображення Кобзаря.
Сьогодні старенькій подобаються твори сучасних українських авторів. Каже, що не залишили її байдужою романи Володимира Лиса, Надії Гуменюк, Ніни Фіалко, Василя Шкляра. Лідія Михайлівна зізнається, що вчилася з книжок дипломатії людських стосунків. А ще, додає, читання є своєрідною віддушиною в сірих буднях. «Люди мого покоління пізнали багато лиха, і на схилі літ нам важко живеться», - зітхає жінка. Отож, коли зачитується, переймається долею літературних героїв, то забуває про складні реалії сьогодення. Навіть слабкий зір не став на заваді її захопленню. Примудрилася читати з лупою в руках.
Хоч кажуть, що старість – не радість, але й літня людина може знайти для себе радість у нинішньому нелегкому житті-бутті. І найстарша лаврівська читачка на власному прикладі це доводить.
